Сторінка
1

Тероризм і деякі аспекти забезпечення безпеки населення

Останні десятиріччя міжнародна спільнота знаходиться під впливом все зростаючого тиску тероризму. Здійснюються замахи на життя і здоров'я людей при зменшенні частки зазіхань на матеріальні об'єкти; ріст масштабності, для якої характерні великі людські жертви; посилення жорстокості і безоглядності дій терористів. Розширюється також інформаційна, тактична, взаємна ресурсна підтримка терористичних груп як в окремо узятій країні, так і в міжнародному масштабі. Відбувається зрощування політичного і карного тероризму на тлі злиття і співробітництва нелегальних і легальних структур екстремістської користі з націоналістичними, релігійно-сектантськими, фундаменталістськими й іншими співтовариствами на основі взаємовигідних інтересів. Тероризм поширюється немов страшна, невідворотна епідемія XXІ сторіччя.

Однак, практично в жодній країні світу не вироблена на державному рівні ефективна система заходів для захисту держави, суспільства і особистості від актів тероризму.

На сьогоднішній день немає чіткого визначення тероризму як соціально-правового явища. В якості елементів, що характеризують це явище, виділяються: мета; мотив; зміст дій; намічувані і реальні наслідки.

Тероризм може бути орієнтований на зміну політичного ладу, скинення керівництва країни (регіону), порушення територіальної цілісності, нав'язування як офіційну ідеологію визначених соціальних, релігійних, етнічних стандартів і державних рішень, що випливають з них, інша істотна зміна політики держави, звільнення арештованих терористів, “розхитування” стабільності і залякування суспільства, окремих груп населення, заподіяння збитку міждержавним відносинам і провокування бойових дій (війни).

Використовуючи для характеристики тероризму як соціально-правового явища такі елементи, як зміст і наслідки дій терористів, варто вказати на обов'язковість наявності насильства чи його погрози; заподіяння або погроза заподіяння такої шкоди (людському життю, здоров'ю, або матеріальному та моральному збитку, чи всіх цих видів у сукупності), що може привести до широкого резонансу, потрясти суспільство, залишити глибокий слід у психіці населення, його значної групи, підірвати атмосферу безпеки, спокою, стабільності в суспільстві, формувати почуття беззахисності перед «усесиллям» терористів. Одночасно дії терористів по їхніх наслідках зв'язані з ускладненням нормальної діяльності державного апарата, важливих ланок або функціонування системи життєзабезпечення населення.

Чітка характеристика тероризму як соціально-правового явища не є самоціллю. Вона послужить наскрізним орієнтиром для того, щоб визначити задачі, правові, організаційні і ресурсні аспекти боротьби з ним у структурі розробки і здійснення великомасштабних заходів, що відносяться до будь-якої сфери внутрішньої і зовнішньої політики країни. Іншими словами, доцільно установити і законодавчо закріпити порядок, при якому кожне політичне, ідеологічне, економічне рішення піддавалося би експертизі на анти терористичний ефект. Такий підхід відповідав би положенню про те, що боротьба з тероризмом стає однією з пріоритетних завдань держави і суспільства.

Що стосується інформаційного забезпечення цих завдань, то доцільно було б здійснити моніторинг тероризму й анти терористичної діяльності; уніфікувати відомчі і міждержавні підходи до статистичного обліку, розширення кола статистичних даних про учасників і посібників тероризму, про потерпілих; створення єдиного банку інформації, включаючи і дані про результати судового розгляду і режиму інформаційного обміну, узгодження статистичної звітності про терористичні злочини і суміжні кримінальні діяння, розробки і впровадження методики оцінки наслідків терористичних злодіянь, включаючи збиток від зазіхань на життя і здоров'я, на матеріальні об'єкти, на нормальну діяльність державного апарата, на спокій населення.

Стосовно до правового забезпечення доцільно прийняття комплексного закону про боротьбу з тероризмом з пакетом додатків до нього у виді указів Президента, постанов Уряду, програмних документів, міжвідомчих і відомчих нормативних актів.

Протягом останніх 200 років основним засобом терору є застосування вибухових речовин (ВР) і вибухових пристроїв (ВП). В даний час відомо більше сотні типів ВР, але застосування знаходять лише тридцять. У військових цілях використовуються тротил, тетрил, гексоген, сплави тротилу з гексогеном, різні суміші на їх основі. Агрегатні стани ВР різні – тверді, рідкі, газоподібні. Треба помітити, що навіть професіоналу складно візуально відрізнити ВР від якого-небудь схожого інертного матеріалу, тому ідентифікація не може бути зроблена швидко і без застосування спеціальних засобів.

Вибухові пристрої це комплекс, що включає вибухові речовини, засоби їх вибухового ініціювання, систему управління вибуховим ініціюванням, а також уражаючи елементи. В процесі дії ВП утворюються уражаючи фактори.

Системи управління дією ВП різноманітні і постійно удосконалюються. У 1977 році в СРСР була відкрита нова сторінка в застосуванні вибухових пристроїв як засіб терору 8 січня 1977 року у Москві прогриміли три вибухи, при цьому найстрашніший – у метро. Терористи використовували спосіб вибуху після закінчення заданого часу уповільнення. У якості вибухача уповільненої дії вони застосували звичайний механічний годинник. Для реалізації цього способу можуть застосовуватись електронні схеми, прилади, що мають у своєму складі таймер.

Управління вибухом по радіосигналу терорист може здійснювати за допомогою керованої по радіо іграшки, мобільного телефону, пейджера, радіостанції і інших пристроїв.

Ініціюється також вибух шляхом подачі імпульсу струму на електродетонатор по проводах. Типовий приклад – теракт на Котляковському цвинтарі у Москві. Спосіб найбільш простий і застосовується для підриву ВП з безпечної відстані, коли терорист візуально спостерігає жертву.

Велике поширення одержали ВП, що спрацьовують при підключенні споживачів енергії (телевізорів, радіоприймачів) до мережі або при включенні споживача електроенергії в автомобілі (фар, стоп-сигналу, звукового сигналу та інших.). Вибух може також відбутися від безпосереднього контакту людини з транспортним засобом, який обладнаний спеціальним п’єзовибухачем.

Необхідно відзначити, що питома вага терактів з використанням ВП дуже висока і оцінюється сотнями випадків на рік.

При вибуховому теракті, що готується, завжди є демаскуючі ознаки. Найбільш поширені з них такі: припаркований у неналежному місці дуже близько від будинку автомобіль; залишений причіп; покинутий предмет з наявними на ньому джерелами живлення; дроти, розтяжки із дроту або мотузки; шум, цокання з залишеної без хазяїна торби або пакета; незвичайне розташування урн, контейнерів для сміття і інші.