Сторінка
3
Рис. 5.3. Пов'язка на голову у виді “вуздечки”.
а б в
Рис. 5.4. Пращевидна пов'язка: а – на ніс; б – на чоло; в – на підборіддя.
а б
Рис. 5.5. Пов'язка на груди: а – спіральна; б – хрестоподібна.
На груди накладають спіральну чи хрестоподібну пов'язку. Для спіральної пов'язки (рис. 5.5, а) відривають кінець бинта довжиною близько 1,5 м, кладуть його на здорове надпліччя і залишають висіти косо на грудях. Бинтом, починаючи знизу зі спини, спіральними ходами (2 .9) бинтують грудну клітину. Вільно висячі кінці шматка бинта зв'язують.
Хрестоподібну пов'язку на груди (рис. 5.5, б) накладають знизу круговими, фіксуючими 2 .3 ходами бинта (1 .2), далі зі спини праворуч на ліве надпліччя (3), яке фіксують круговим ходом (4), знизу через праве надпліччя (5), знову навколо грудної клітки; кінець бинта останнього кругового ходу закріплюють шпилькою.
При проникаючих пораненнях грудної клітини (пневмотораксі) на рану треба накласти внутрішню стерильну поверхневу прогумовану оболонку, а на неї стерильні подушечки пакета перев'язочного індивідуальних і туго забинтувати. При відсутності пакету герметична пов'язка може бути накладена з використанням лейкопластиру, як показано на рис. 5.6.
Рис.5.6. Накладення пов'язки лейкопластиру при відкритому пневмотораксі.
Смужки пластиру, починаючи на 1 .2 см вище рани, черепиця подібно приклеюють до шкіри, закриваючи у такий спосіб усю раневу поверхню. На лейкопластир кладуть стерильну серветку або стерильний бинт у 3 .4 шари, далі шар вати і туго забинтовують.
Особливу небезпеку для ураженого представляють поранення, котрі супроводжуються пневмотораксом зі значною кровотечею. У таких випадках накласти герметичну пов'язку за допомогою лейкопластиру, як правило, не вдається. Найбільш доцільним в цьому випадку являється перекриття рани повітронепроникним матеріалом (клейонкою, целофаном) і накласти пов'язку зі стовщеним шаром вати чи марлі. Транспортування уражених з наявністю пневмотораксу здійснюється на санітарних носилках при положенні хворого у сидячому стані.
При великих опіках голови чи грудей найбільш доцільною є косиночна пов'язка. Опікову поверхню закривають стерильними серветками, які фіксуються косинками.
З травм області живота найбільш небезпечними для життя ураженого є проникаючі поранення. При них із рани можуть випадати внутрішні органи, петлі кишок і сальник, виникнути сильна кровотеча.
При випаданні внутрішніх органів їх ні в якому разі не можна вправляти в черевну порожнину. Рану варто закрити стерильною серветкою чи стерильним бинтом навколо нутрощів, що випали. На серветку треба покласти м'яке ватно-марлеве кільце і накласти не занадто туго пов'язку. Ураженому з проникаючим пораненням живота не можна давати пити, йому можна тільки змочити губи водою. На верхню частину живота накладається стерильна пов'язка, при якій бинтування проводиться послідовними круговими ходами знизу нагору.
На нижній частині живота спіральна пов'язка сповзає, тому тут накладають колосовидну пов'язку на живіт і пахову область (рис. 5.7, а, б).
а б
Рис. 5.7. Колосовидна пов'язка на нижню область живота (а) і пахову область (б).
На нижній частині живота спіральна пов'язка сповзає, тому тут накладають колосовидну пов'язку на живіт і пахову область (рис. 5.7, а, б).
Вона починається з кругових ходів навколо живота (1 .3), потім хід бинта по зовнішній поверхні стегна (4) переходить довкола нього (5) по зовнішній поверхні (6), і далі знову роблять кругові ходи навколо живота (7). При великих опіках живота можуть накладатися косиночні пов'язки.
Невеликі непроникаючі рани живота, фурункули закриваються наклейкою з використанням клею чи лейкопластиру.
а б в
Рис. 5.8. Пов'язки: а – спіральна на палець; б – хрестоподібна на кисть; в – спіральна на ліктьовий суглоб.
На верхні кінцівки звичайно накладають спіральні, колосовидні і хрестоподібні пов'язки.
Рис. 5.9. Пов'язка на плечовий суглоб.
Спіральну пов'язку на палець (рис. 5.8, а) починають ходом навколо зап'ястя (1), далі бинт ведуть по тилу кисті до фаланги (2) і роблять спіральні ходи бинта від кінця до підстави (3 .6) і зворотним ходом по тилу кисті (7) закріплюють бинт на зап'ясті (8 .9).
Хрестоподібну пов'язку при ушкодженні долонної чи тильної поверхні кисті накладають, починаючи з фіксуючого ходу на зап'ясті (1), а далі по тилу кисті на долоню, як показано на рис. 5.8, б.
На плече і передпліччя накладають спіральні пов'язки, бинтуючи знизу нагору, періодично перегинаючи бинт. Пов'язку на ліктьовий суглоб (рис.5.8, в) накладають, починаючи 2 .3 ходами (1 .3) бинта через ліктьову ямку і далі спіральними ходами бинта, поперемінно чергуючи їх на передпліччі (4, 5, 8, 9, 12) і плечі (6, 7, 10, 11, 13) з перехрещуванням у ліктьовій ямці.
Пов'язку на плечовий суглоб (рис. 5.9) накладають, починаючи від здорової сторони з пахової западини по грудям (1) і зовнішньої поверхні ушкодженого плеча позаду через пахову западину на плече (2), по спині через здорову пахову западину на груди (3) і, повторюючи ходи бинта, поки не закриють суглоб, закріплюють кінець бинта на грудях шпилькою.
На куксу передпліччя чи плеча після зупинки кровотечі накладається косиночну пов'язку. Під косинку на раневу поверхню накладають стерильну серветку і шар вати, що туго фіксують косинкою.
Рани в області промежини нерідко супроводжуються ушкодженням органів малого тазу, кровоносних судин, нервових сплетень і полових органів. Відбувається інфікування ран сечею – при ушкодженні сечостатевих органів і каловими масами – при ушкодженні прямої кишки. У результаті грубої травми можуть бути переломи кіст тазу, виникати шок.
Завантажити реферат