Сторінка
3

Класифікація кредитів комерційного банку. Умови кредитної угоди. Інвестиційні операції комерційних банків

До кредитів в інвестиційну діяльність відносять:

- кредити на будівництво та освоєння землі;

- кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання, землі;

- кредити на придбання цінних паперів;

- фінансовий лізинг;

- інші кредити в інвестиційну діяльність;

За строками погашення розрізняють такі види кредитів:

а) строкові – кредити строк погашення яких ще не настав;

б) до запитання – видаються банком на невизначений термін, але позичальник має його погасити за першою вимогою банку;

в) відстрочені (пролонговані) – кредити погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін;

г) прострочені – кредити які не погашенні клієнтом у передбачений кредитним договором термін.

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:

а) двосторонній (комерційний банк – позичальник);

б) консорціумний;

в) багатосторонній (паралельний).

За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зниження ризику чи неможливості надання кредиту одним банком (за недостатності кредитних ресурсів або необхідності дотримання економічних нормативів установлених центральним банком) створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду і надає кредит, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами і розподіляє їх між членами консорціуму. За виконання таких функцій банк-менеджер отримує від інших учасників консорціуму комісійну винагороду. При паралельному кредиті кожен з банків на свою частку в загальній сумі кредиту, який надається одному позичальнику, укладає з останнім кредитний договір.

Кредитна діяльність комерційних банків невіддільна від операцій на ринку міжбанківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість поповнювати банківські кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів банк купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою ринку кредитних ресурсів.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:

- овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня;

- кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банкам: вони надаються іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня;

- кошти, які надані (отримані) іншим банкам за операціями репо. Ці операції пов’язані з купівлею у них цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо строк операції репо збігається зі строком погашення цінних паперів.

Комерційні банки самостійно встановлюють рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами залежно від попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки. Комерційні банки можуть отримувати кредити від НБУ як банку останньої інстанції через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Питання про форми та види кредиту з практич­ного погляду не має такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Можливо, цим пояснюється надто вільне трактування цього питання в більшості пу­блікацій з теорії кредиту. Важко віднайти навіть два підручники, в яких давалось би однакове трактування сутності та асортименту, форм і видів кредиту. І справа не тільки в різній їх кількості, а й у тому, що нерідко одне й те саме поняття одні автори називають формами кредиту, інші — видами, і навпаки. Деякі автори гово­рять лише про форми кредиту і зовсім не згадують про види. Такий різнобій може негативно впливати на прак­тику організації кредитування, зокрема на розроблення її нормативно-інструктивного забезпечення.

Вітчизняною банківською практикою були розроблені три методи кредитування: по залишку та по обороту, по сукупності матеріальних запасів та виробничих витрат.

Метод кредитування обумовлює форму позичкового рахунку, що використовується для надання та погашення кредиту. Здійснюючи кредитування на умовах терміновості, зворотності, платності і під забезпечення, регламентуючи відносини кредитора і позичальника за допомогою кредитного договору (угоди), комерційні банки прагнуть надавати позички надійним клієнтам, щоб виключити ризик непогашення і забезпечити своєчасне повернення виданих засобів.

Отже з розвитком ринкових відносин в Україні розвивається і ринок банківських послуг. На кредитному ринку з’являються все нові і нові форми та методи кредитування, покликані забезпечити різноманітні потреби позичальників. Розвиток міжнародних відносин сприяє координації української законодавчої бази з міжнародними нормами права.

2. Зазначте умови кредитної угоди

Відповідно до Положення «Про кредитування», затвердженим постановою Правління Національного Банку України №276 від 28 вересня 1995 року, кредитні взаємовідносини між банком та суб’єктом підприємницької діяльності регламентується на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки у письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитний договір - цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов’язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов’язково набувають договірного характеру. В правовій державі має забезпечуватися повноцінна правова основа кредитного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається ст.25 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000р.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів позик, хоча чинне законодавство й не встановлює загальних вимог до форми та умов кредитного договору. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ «Про кредитування». На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредитного договору, перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.