Сторінка
6

Види банківського капіталу та їх характеристика

Згідно з наведеними у таблиці даними в межах аналізованого періоду спостерігається загальне, систематичне і послідовне зростання частки зобов’язань у пасивах українських банків з відповідним зниженням частки власного банківського капіталу.

Це притаманно всій банківській системі, а також усім групам банків. Слід мати на увазі, що зростання питомої ваги сумарних зобов’язань за групами банків суттєво різниться. Однією з причин є зміна розміру активів, за яким класифікуються банки. Так, розмір активів для малих банків у 2000 р. становив менше 50 млн грн., у 1999 р. — менше 10 млн грн., а для середніх банків у 2000 р. — понад 50 млн грн., у 1999 р. — понад 10 млн грн. У 2001 р. розмір активів було знову підвищено з 50 млн грн. до 70 млн грн. Зазначимо, що обсяг коштів, які може залучити банк, залежить від величини його власного капіталу. І банк у пошуках «свого» клієнта, і клієнт у пошуках «свого» банку прагнуть до відповідності можливостей першого обґрунтованим вимогам другого щодо банківських продуктів. Клієнт, визначаючи міру ризику для вирішення питання щодо розміщення грошових коштів на депозитних рахунках у цьому банку, переважно орієнтується на розмір його власного капіталу. Крім того, така тенденція є результатом укрупнення банків, що пов’язано з об’єктивними факторами та регулятивними вимогами Національного банку України. Закономірність щодо зменшення частки власного капіталу у сукупному капіталі пов’язана з призначенням банків, їх роллю у фінансовому посередництві.

Зобов’язання системи комерційних банків за своїм економічним змістом неоднорідні. Це суттєво впливає на функціонування банківського капіталу, змушує банки здійснювати аналіз зобов’язань щодо раціональності їх структури та забезпечення стабільності джерел запозичення коштів для банку.

З наведених у табл. 1.7 даних, які характеризують структуру зобов’язань банківської системи України, видно, що залучений та позичений банківський капітал є найважливішим джерелом формування банківського капіталу. Найбільшу питому вагу в структурі зобов’язань має заборгованість перед клієнтами. Така ситуація є характерною як для банківської системи в цілому, так і для окремих груп банків. Зазначимо, що частка коштів клієнтів у найбільших, великих і середніх банків є дещо більшою, ніж у групи малих банків. Це може пояснюватися тими об’єктивними труднощами, з якими стикаються невеликі банки за формування своєї клієнтської бази. Зауважимо, що у сумарних зобов’язаннях у цілому по банківській системі заборгованість перед юридичними особами має найбільшу питому вагу, перед фізичними особами вона значно менша. Однак у розрізі груп банків співвідношення між коштами юридичних і фізичних осіб суттєво різняться. Так, станом на 1.01.2001 р. у найбільших банків таке співвідношення становило майже 1,6, у великих і середніх — відповідно 2,2 та 2,1, тоді як у малих — 2. На 1.01.2002 р. ситуація дещо змінилася: співвідношення між коштами юридичних і фізичних осіб у найбільших і великих банків становило майже 1,1, у малих — 1,6, тоді як у середніх — 2,5. Окремі банки недостатньо активно працюють з населенням. Проте саму орієнтацію банків на роботу з фізичними особами слід оцінити позитивно. Це пов’язано з тим, що значна частина грошових заощаджень населення знаходиться поза банківською системою. Залучення їх в активний обіг сприятиме розвитку ресурсної бази банківської системи, а також економіки країни в цілому.

Таблиця 1.7

СТРУКТУРА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У РОЗРІЗІ ОСНОВНИХ ВИДІВ ТА ГРУП БАНКІВ