Сторінка
3

Бізнес-етика і соціальна відповідальність у банківській системі

Етика — система моральних прин­ципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від хибної. А саме розуміння бізнес-етики бага­то в чому залежить від системи за­гальних і особистих моральних цінно­стей менеджерів та виконавців. Важ­ливо розрізняти внутрішню етику ор­ганізації та етику її взаємовідносин із навколишнім середовищем. Стосовно організаційної етики, то її аспекти за­значені у поширеному в США тесті на етику організації. Що ж до зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то вона

визначається вимогами, яких дотри­муються у своїй діяльності провідні міжнародні компанії.

Можна навести чимало факторів, які спонукають до неетичної по­ведінки. Серед них — недостатність законодавчої та нормативно-право­вої бази, значний обсяг "тіньової" економіки, конкурентна боротьба, що примушує нехтувати етичними мірку­ваннями, прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі ко­ротші періоди, тобто в кожному квар­тальному звіті, відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників, загальне зниження ролі етики в суспільстві, певний тиск на рядових працівників з боку організації чи установи з метою пошуку ком­промісів між їх цінностями і ціннос­тями вищого керівництва, низькі мо­ральні якості членів суспільства.

5. Роль банкіра в ступені благополуччя всіх учас­ників економічних відносин.

Цілком закономірно постає питан­ня про можливості поліпшення етич­ної поведінки. Такі можливості є і, як свідчить досвід зарубіжних країн, вони доволі значні, адже пов'язані з соціально-політичним життям сус­пільства. Щодо цього надзвичайно важливу роль відіграють політичні партії, органи влади і державного уп­равління, громадські організації (зо­крема товариства споживачів), насе­лення. Не меншу роль відіграє інстру­ментарій поліпшення етичності по­ведінки в організаціях: етичні стандар­ти (кодекси), що описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівни­ки банківських установ. Зокрема, Ко­декс честі українського банкіра про­голошує: "Цивілізований ринок є еко­номічною основою гармонійного роз­витку сучасної правової держави. Не­можливо уявити собі розвинуту країну без банків. Банки, об'єднуючи як своїх клієнтів виробника, продавця і споживача, значною мірою виступа­ють охоронцями комерційної моралі. Вони природно заохочують чесність, пунктуальність, підприємливість і за­суджують безпечність, азарт та марно­тратство. Від дій банкіра суттєво зале­жить ступінь благополуччя всіх учас­ників економічних відносин."

У своїй професійній щоденній діяльності банкір утверджує:

* обов'язковість. Банкір тримає слово. Його слово цінне і надійне. Банкір бездоганний у додержанні "правил гри";

* чесність. Банкір не бере участі у незаконних та аморальних справах, вживає заходів, щоб не допускати їх;

* повагу до інтересів клієнтів.

Банкір цінує інтереси клієнта як свої власні. Це — запорука успіху та доб­робуту всіх;

* надійність у збереженні таєм­ниць. Банкір надійно зберігає конфіденційні відомості, довірені йому іншими особами чи організаціями;

* коректність. Банкір утримується від дій, що наносять шкоду будь-ко­му. Він визнає лише чесну конку­ренцію як засіб боротьби за лідерство. Банкір коректний у словах і діях;

* відповідальність. Банкір несе відповідальність перед людиною, суспільством, природою. Він не ке­рується особистими, груповими чи відомчими інтересами, якщо вони су­перечать законам суспільства або за­гальнолюдським цінностям;

* гуманність. Банкір підтримує тра­диції національного підприємництва, благодійність та милосердя. Він допо­магає нужденному, використовуючи всі наявні можливості;

* єдність і солідарність у міжбанківських відносинах. Банкір дотри­мується принципів єдності, солідар­ності, взаємодопомоги, стверджує дух корпоративності та довіри у стосунках з іншими банкірами [5, 72—73].

Бізнес-етика тісно пов'язана із соціальною відповідальністю. Йдеть­ся про певне добровільне реагування організації на соціальні проблеми.

6. Соціальна і юридична відповідаль­ність, як складова сучасної моделі бізнесу.

Соціальна і юридична відповідаль­ність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідаль­ності має свої критерії та рівні.

Хоча проблема соціальної відпо­відальності виникла ще наприкінці XIX — початку XX століть, стосовно неї досі не вщухають дискусії. Часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі — провідний бізнес­мен у виробництві сталі — видав у 1900 році працю "Євангеліє процві­тання", де виклав доктрину капіта­лістичної благодійності, згідно з якою прибуткові організації повинні жерт­вувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. доларів у соціальні програми і побу­дував більш як 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий амери­канський бізнесмен Джон Д.Рокфел­лер пожертвував 550 млн. доларів і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'я­зання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Прибічником ідеї соціальної відпо­відальності ділових організацій був також Роберт Вуд — президент торго­вельної фірми "Сіре Рьобакенд К", який у звіті за 1936 рік нагадував своїм

акціонерам про соціальні зобов'язан­ня організації.

Чимало прикладів участі бізнес­менів у розв'язанні соціальних про­блем можна навести і з вітчизняної практики. У минулому підтримка ми­стецтва, створення бібліотек, бла­годійність тощо посідали важливе місце в діяльності українських про­мисловців, банкірів, представників ділових кіл. І все ж до 50-х років XX століття такі вчинки були швидше ви­нятком, дивацтвом. Бізнесмени пе­реважно орієнтувалися на прибуток і задоволення інтересів власників. Ши­роковідомий вислів американського залізничного магната Вільяма Вандервільда: "До біса народ! Я працюю на акціонерів", оприлюднений восе­ни 1918 року газетами "Нью-Йорк Тайме" і "Нью-Йорк Геральд", відо­бражав позицію переважної більшості бізнесменів і політиків. Уважно при­дивившись до нашого сьогодення, можна оцінити актуальність зазначеної вище тези для багатьох представ­ників українського бізнесу і політики.