Сторінка
2

Бізнес-етика і соціальна відповідальність у банківській системі

Вияви господарського безладдя і негараздів свідчать, що господарське життя не організовано розумно і раціонально, що йому бракує мораль­них засад. Моральна краса несумісна з користолюбством, корупцією і вза­галі з будь-якими злочинами проти людей. Діловий успіх — це своєрідний іспит не тільки інтелігентності, а й моральної культури підприємця. Діло­вий успіх високоморальної, тим біль­ше релігійної людини, визначається не прибутком, а служінням ближньо­му. Домінування матеріальних інтересів і стосунків у людському суспільстві, за словами В.Соловйова, є лише випадком поганої життєвої філософії, яка в дійсності не грун­тується ні на чому. Засадою лиша­ються загальні вимоги розуму й совісті, підвладні вищій — моральній — основі господарського життя.

3. Стан етики бізнесу в економіці нашої країни.

Одна з актуальних проблем сього­дення — роль і значення бізнес-стики — етики індивідуальної праці та особистої відповідальності. Вона по­стає нині в ширшому і гострішому соціально-історичному контексті. Йдеться про формування трудової етики сучасного суспільства, яка при­ходить на зміну традиційній; інакше кажучи — про формування "еко­номічної людини" з новими стимула­ми до праці й новою трудовою моти­вацією. Приголомшливо, але факт: найчудовіші ідеї наших нинішніх еко­номістів сьогодні розбиваються, як правило, об той же здавна не поміче­ний камінь спотикання: бракує людини-хазяїна, котра з ентузіазмом бе­реться за справу, орієнтуючись на ад­ресовані їй економічні реформи.

Сьогодні очевидно, що економічна реформа, з якою спочатку пов'язува­ли всі свої надії радикально настроєні вітчизняні економісти, буксуватиме, допоки на допомогу їй не прийде ре­формування моральних основ нашо­го світогляду, не виникне трудова мо­тивація нового типу, котра відповідає умовам сучасного українського сус­пільства. Моральність —це сфера най­простіших і водночас найглибших відносин людей, що визначають їх мотивацію і поведінку. Без неї, без її "простих" законів (а для цього потріб­но насамперед відновити їх у спо­конвічних правах) ми навряд чи про­сунемося вперед в інших галузях жит­тя. Тільки з моральним реформуван­ням наша господарська, політична і правова реформи нарешті дадуть ре­зультати.

В основу раціональної дії людини-господаря Вебер поклав етику христи­янства. У християнстві, за його слова­ми, немає "ніякого релігійного тлума­чення світу як цілого". Це, по суті, етичне вчення, яке орієнтує діяльність у світі, але не дає теологічного тлума­чення. Ця етика, орієнтована на внут­рішній світ людини, і є моментом внутрішнього переконання. Вона не містить жодних табу щодо дійсних чи бажаних умов діяльності у світі. Але такс етичне розуміння християнства Вебер не вважає результатом особис­тих можливостей. Для нього воно — закономірне, послідовне, продумане,

раціональне. Ідея раціональності трактується Вебером не тільки як фак­тична, неминуча вимога, а й як фун­даментальна умова відповідального морального поводження в сучасному світі. Раціональність не є ні чимось да­леким і зовнішнім щодо релігії, ні тим, що має замінити її в дусі про­світительських уявлень [З].

Щоденну управлінську діяльність у кожній організації здійснюють кон­кретні менеджери і виконавці від­повідно до своїх функцій і посадових обов'язків, які можуть бути зафіксо­вані у документах (посадових інструк­ціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені керів­ники добре знають: жодна найдетальніша інструкція не може визначи­ти всі аспекти дій. Тому нерідко всу­переч інструктивним документам чи постановам вони керуються власними уявленнями і цінностями під час ви­конання тієї чи іншої роботи. Йдеть­ся про етичні аспекти менеджменту, котрі відображають надзвичайно важ­ливий механізм його взаємодії з суспільством.

4. Форми поведінки, яким в США дають різні етичні оцінки

Далеко не завжди одні й ті ж вчин­ки, дії, форми поведінки отримують однакову етичну оцінку — в різних країнах вони розцінюються по-різно­му. Скажімо, американське законо­давство хабарі вважає злочином. А проте так звані "підмазки" — випла­та певних сум іноземним державним чиновникам американськими ком­паніями з метою прискорити прий­няття потрібних їм рішень — не вва­жається злочином, мало того — нерідко вони не оподатковуються, тобто напівпідпільні "подачки" готів­кою не враховуються при оподатку­ванні: ці витрати спрямовуються на прискорення митних формальностей, дрібні подарунки, чайові тощо, на­томість не можуть використовуватися на підтримку збуту або, наприклад, започаткування нового бізнесу. Ви­нятком із цієї практики є хіба що ви­плати, що порушують Закон 1977 ро­ку "Про корупцію у справах з інозем­ними організаціями", який було прийнято після того, як з'ясувалося, що великі суми були передані високо­поставленим іноземним чиновникам у зв'язку з продажем американських літаків.

Інший приклад типової стичної проблеми стосується дотримання ан­тидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами Ук­раїни, що експортували в 1996 році майже півмільйона тонн сталевого ви­сокоякісного вуглецевого обрізного

листа на суму близько 200 млн. до­ларів. Департамент торгівлі Сполуче­них Штатів у результаті антидемпінго­вого процесу, ініційованого амери­канськими компаніями "General Steel Co" і "Gulf States Inc", увів із 1 лип­ня 1997 року нові ставки ввізного ми­та для наших підприємств: для "Азовсталі" — 100%, для комбінату ім. Ілліча — 177%, а для решти — 238%. Наші менеджери і політики, причетні до цих процесів, це несподіване рішен­ня розцінили як несправедливе. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7—10%. Здавалося б, підстав для того, щоб вважати ціни на українську металопродукцію демпінговими, немає. Од­нак американська сторона мала свої аргументи. По-перше, українські підприємства близько 100 тис. тонн металопродукції поставляли через фірми-посередники із південноазіатських країн, що вважається піратсь­кими поставками. Це негативно по­значилося на іміджі українських під­приємств. Нині фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує. По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає право американському департаменту торгівлі вдаватися до широких вольностей що­до визначення "реальних" цін. Тому нині одне з першочергових питань — надання вітчизняній економіці ста­тусу ринкової. А на переговорах між учасниками зазначеної антидемпінго­вої процедури українська сторона на­магається призупинити введення в дію нових ставок ввізного мита на метал на 5 років. До речі, у США роз­глядають іще кілька питань стосовно дотримання українськими постачаль­никами вимог антидемпінгового зако­нодавства цієї країни. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері міжнародного бізнесу [4, 69—70].