Сторінка
2

Планета Нептун

На думку Койпера, у Тритона може бути своя атмосфера, причому порівняно щільна. Таке велике тіло, дійсно, у стані удержати в себе газову оболонку. Та й авторові гіпотези вірити можна: він же довів існування атмосфери на Титані . У 1978 р. на конференції Американського астрономічного союзу виступив учений з Гавайських островів Д. Крукшенк і повідомив про спостереження, виконаних за допомогою 4-метрового телескопа обсерваторії Китт-Пик. Отриманий при цьому спектр говорить, що на Тритоні є метан. Тільки от неясно в чи газовому він стані , тобто складає атмосферу, або ж у замороженому , і тоді лежить на поверхні супутника. Здається; останнім часом ваги схиляються на користь газу; верхній же шар твердого тіла Тритона, мабуть, кам'яний.

1 травня 1949 р. Койпер, за рік перед тим "подаривший" людям Миранду, помітив на двох фотопластинках, знятих на обсерваторії Мак Дональд, якесь слабенька цятка 19,5 зоряної величини . Інтервал часу між обома знімками - усього хвилин двадцять , але такому досвідченому астрономові і цього було достатнє, щоб установити: тіло переміщається щодо нерухомих зірок разом з Нептуном.

У найближчі тижні, перш ніж Нептун зник за обрієм , було зроблено ще кілька знімків, а висновок підтвердився - супутник є! Нарекли його Нереїдою.

Важко знайти більш несхожу пару, чим Тритон і Нереїда . Почнемо з орбіт. У Тритона вона, як ми вже знаємо, майже правильне коло. Нереїда ж те підходить до Нептуну на 1390000, то тікає від нього на 9734000 км. У сімох разів відрізняється відстань найближчої крапки від самої вилученої ! Такої ексцентричності в поводженні не показує жоден інший супутник у всій Сонячній системі. Напрямок , у якому Нереїда звертається навколо Нептуна, пряме; у цьому вона теж "не згодна" із Тритоном. Нахил її орбіти до площини екватора планети складає 29°. Вона обегает Нептун майже за повний земний рік, але ж Тритонові для цього потрібно менше тижня. Коли Нереїда знаходиться від Нептуна в найбільшому видаленні, її орбітальна швидкість складає всего 840 м/с. Це на одна п'яту повільніше, ніж швидкість нашого Місяця, і, тим самим , Нереїда стає чемпіонкою Сонячної системи по повільності. Точні розміри Нереїди визначити важко. Звичайно називають діаметр щось між 240 і 300 км, тобто раз у 20 менший, чим у Тритона. Якщо дивитися на неї з поверхні Нептуна, то вона представиться усього лише зірочкою, притім не занадто яркою. Навіть у найбільшому наближенні до планети Нереїда світиться приблизно як Полярна зірка. А при максимальному видаленні тільки дуже окатий нептунянин міг би розглянути її неозброєним оком. Зате Нептун з поверхні Нереїди при її найбільшому наближенні буде виглядати досить переконливо: він займе видиму площу раз у п'ятнадцять більшу, ніж у нас Місяць. Правда, Нереїді це дасть лише одного восьму того світла , що опромінює Землю в повню - занадто вуж далеко звідси Сонце.

Судячи з неймовірно витягнутої орбіти, її нахиленню, малим розмірам тіла, Нереїда - бранка, а не родичка Нептуна, захоплений астероїд, подібний Фебе або дрібних супутниках Юпітера.

Що уражає нас у Тритона, так це розміри. Світність його складає величину незначну - усього близько 13,6 зоряної величини . Але це велика яскравість, чим у Титании й Оберона, але ж Тритон разу в півтора далі від Землі, чим вони, і сонячного світла він одержує вдвічі менше. Звідси відразу пішло припущення, що Тритон повинний бути великий.

Так воно і виявилося. Діаметр цього супутника явно набагато перевищує 4000 км, що більше поперечника нашого Місяця. По всій Сонячній системі із супутників по розмірах його перевершують тільки Ганимед, Титан і Каллисто.