Сторінка
1

Академік М.І.Вавілов

М. І. Вавілов народився в Москві 26-го листопада 1887 року. Батько його був здатним комерційним діячем, що пройшов через важке дитинство. Він щиро любив своїх синів, Миколу і Сергія (згодом стали геніальними росіянами вченими), дочка Лідію - мікробіолога, що померла в роки своєї молодості, і Олександрові, що став пізніше лікарем. Микола був поміщений батьком у Московське комерційне училище. Його ж тягнуло до себе природознавство. Як багато видатні вчених М. І. Вавілов рано став займатися самостійною роботою. По закінченні училища Вавілов надійшов у Московський Сільськогосподарський Інститут, де і почалася його активна наукова діяльність (нині Сільськогосподарська Академія імені К. А. Тімірязєва), що він закінчив у 1911 році. Його дипломна робота "Голі слимаки (равлики), що ушкоджують поля і городи в Московській губернії", опублікована в 1910 році, відразу ж була оцінена по достоїнству і навіть визнана гідною премії Московського політехнічного музею. У 1909 році, будучи ще студентом 2-го курсу, він виступає на урочистому засіданні студентського кружка - кружка аматорів природознавства, - присвяченому 100-річчю з дня народження Дарвіна, з доповіддю "Дарвінізм і експериментальна морфологія". Таким чином, ще на студентській лаві визначилося коло наукових інтересів Вавілова - від прикладних питань сільського господарства до самих широких теоретичних питань еволюційної біології. Уже тоді многим з його оточення було ясно, що його як ученого чекає велике майбутнє. Пізніше, один з його вчителів, що видається агрохімік Д. М. Прянишников скаже про Вавілова: "Ми не говоримо, що він геній тільки тому, що він наш сучасник".

Працюючи в Д. М. Прянишникова, по закінченню інституту, Вавілов одночасно став учнем і співробітником основоположника вітчизняної селекції сільськогосподарських рослин професора Д. Л. Рудзинского, що заснував Селекційну станцію при Московському сільськогосподарському інституті. Миколі Івановичу везло на корифеїв! Це завжди був прояв взаємного тяжіння. Крім Д. М. Прянишникова і Д. Л. Рудзинского, Микола Іванович у перші роки свого наукового розвитку зблизився з такими високоталановитими діячами селекції і мікології, як С. І. Жегалов і А. А. Ячевский. Микола Іванович потрапив у плеяду найбільших дослідників початку століття. Уже з 1911 року Вавілов прагне в Бюро по прикладній ботаніці в Петербурзі, що у той час очолював Р. Е. Регель. Тут він початків з вивчення пшениці, а потім ячменя й інших культур. Його вже починають цікавити більш широкі питання походження культурних рослиМ. Більш того, у 1911 і в 1912 роках він, імовірно, під враженням робіт І. І. Мечникова починає свої дослідження з імунітету рослин і грибкових захворювань, що він проводить у понаднормовий час, у керованої професором А. А. Ячевским лабораторії в бюро мікології і фітопатології. Уражала працездатність Вавілова. За свідченням очевидців, він міг працювати по 18 годин на добу. Він мав дивне уміння концентрувати волю й енергію, працювати з азартною шаленістю. Його скажений ритм мимоволі захоплював усіх, хто з ним працювати. "Життя коротке - треба поспішати", - говорив він, немов передчуваю, що доля відпустила йому не багато часу. Вже в тім же 1911 року Вавілову доручають вести заняття зі студентами Вищих Голицинских сільськогосподарських курсів.

Він уперше вводить елементи генетики і робить заняття настільки цікавими, що захоплює за собою молодь, будить у ній допитливість і справжній інтерес до науки.

Велике значення для наукової біографії Вавілова мало відрядження "для завершення утворення" в Англію в 1913 році, до самого Вільяма Бетсона - одному з творців генетики.

У 1914 році Вавілов переїжджає з Англії у Францію, де його зацікавила найбільша насінницька фірма Вильморенов. Будучи скоріше комерційним підприємством, вона також вела велику селекційну і насінницьку роботу і, зокрема, досліджувала хлібопекарські якості пшениці. З Франції Вавілов відправляється в Німеччину, працювати в знаменитого біолога - еволюціоніста Ернста Геккеля. Тут його застає світова війна, що почалася, і він не без праці добирається до Росії, позбавивши частини багажу з коштовними книгамІ. Після повернення з закордонного відрядження, Вавілов у 1914 році був обраний викладачем Голицинских курсів і одночасно вів літні курси по приватному землеробству в Петроградській сільськогосподарській академії. Але викладацька діяльність у Москві не дає йому повного задоволення і майже не залишає часу для наукової праці. Тому в1917 році Вавілов вирішує переїхати в Саратов - центр вивчення сільського господарства південно-сходу Росії, де працює на Вищих сільськогосподарських курсах Саратовского суспільства сільського господарства. Тут він читає курс приватного землеробства і селекції. У липні 1918 року Вавілов призначається на посаду професора, завідувача кафедрою приватного землеробства, знову організованого Саратовского сільськогосподарського інституту.

У саратовский період, хоча він і був коротким, зійшла зірка М. І. Вавілова - ученого. Там він відібрав колектив молодих послідовників його ідей, студентів університету, і разом з ними зробив експедиційне обстеження польових культур Юго - Сходу європейської частини Росії. Результатом експедиції з'явилося опублікування першої радянської регіональної монографії по видовому і сортовому складі польових оброблюваних рослиМ. Книга називалася "Полев культури Юго - Сходу". Видати її удалося лише в 1922 році. Великою подією в житті М. І. Вавілова й історичною подією в науці був III Усеросійський селекційний з'їзд у Саратову. Тут 4-го липня 1920 року Вавілов виступив з доповіддю "Закон гомологічних рядів у спадкоємній мінливості". Це був один із зоряних годин ученого.

У березні 1921 року Вавілов разом із групою співробітників переїжджає в Петроград. Починається новий етап у науковій, організаційній і суспільній діяльності Вавілова. Незабаром зі США приходить лист із запрошенням двох радянських учених на міжнародний з'їзд по хворобах хлібних злаків. Було ясно, що повинніо їхати М. І. Вавілов і А. А. Ячевский. Але питання про поїздку зважувався не вченими, Вавілову довелося їхати в Москву, де він обходить різні заснування, пише листа, умовляє і доводить бюрократам і столоначальникам необхідність цієї поїздкІ. Але завдяки енергії і наполегливості Вавілова, йому вдається "пробити" цю настільки потрібну для країни поїздку.