Сторінка
2

Великий палац у Пушкіні

Минули десятиліття величезної кропіткої праці радянських реставраторів, майстрів-умільців найвищої кваліфікації, учених, архітекторів та мистецтвознавців, і знову засяяв усіма барвами Великий палац, відбудовано майже всі його зали, ще красивішим став парк, реконструйовано пушкінський ліцей і паркові споруди. Знову ллється вода з розбитого глечика, над яким сидить засмучена дівчина, відома з вірша Пушкіна «Царськосільська статуя», і знову серед гомінких дерев задумливо сидить на бронзовій лаві безсмертний кучерявий юнак, з іменем якого пов'язаний кожний куточок цього прекрасного парку.

ХРАМ У ГАРНІ

Серед шедеврів світової архітектури гарнійський храм у Вірменії не згадують, хоча є всі підстави вважати його одним з найвизначніших пам'яток античної архітектури. Гарнійський храм зовсім недавно постав з небуття. У Радянському Союзі є багато визначних пам'яток античної архітектури: оборонні мури Херсонеса, царські кургани-усипальні в Керчі (античному Пантікапею) та багато іншого, але тільки один античний храм, це — гарнійський. Про нього багато писалося у вірменських літописах, а поет Сімеон Апаранці присвятив йому в 1593 р. свою поему. Храм пережив півтора тисячоліття і чудово зберігся майже неушкодженим. Землетрус 1679 р. зруйнував його повністю. Від споруди залишились лише подіум, на якому стояв храм, а навколо валялися капітелі та барабани колон, уламки антаблемента, кам'яні блоки від стін тощо. Храм досліджувало багато вчених. У 1969 р. видатний дослідник вірменської архітектури О. А. Саїнян розпочав реставрацію храму. Були зібрані й розкопані всі, що збереглися, деталі храму і поставлені на ті місця, де вони мали бути. З науковою точністю відновлювались втрачені частини, і за шість років копіткої роботи храм було відбудовано. Він набрав первісного вигляду.

Дорога від Єревана на схід тягнеться по мальовничих нагір'ях, з яких відкривається панорама однієї з найкрасивіших гір — Арарат. Здалеку, серед руїн могутньої гарнійської фортеці, що колись стояла на мисі, видно дивної краси античний храм. Весь він збудований із сіро-блакитного базальту — каменю великої міцності. Через фортечні ворота, повз руїни античних і середньовічних споруд, степка веде до храму. Здалеку він здається більшим, ніж е насправді: його розміри 11×16 м. Точна дата спорудження храму невідома, проте є підстави вважати, що він був збудований десь після 66 р. н. е., за часів правління вірменського царя Трдада І, на честь давньовірменського бога сонця Мітри-Міхра.

За типом храм є античним періптером: його оточено колонами — по 6 з торцевих боків і по 8 на бокових фасадах. Це за елліністичною традицією. Але поставлено храм за римським звичаєм на подіумі. До елліністичних традицій належать чудові за рисунком іонічні капітелі колон, що оточують храм. Колони не мають каннелюр і тому виглядають трохи масивними. Особливої краси орнаментика антаблемента і фронтова. Вона звичайна для римсько-іонічного ордера, проте її соковитість і велика пластичність свідчать про високу майстерність вірменських художників, що мали давні традиції різьби по каменю. Свою країну вони називали «Айас-тан-карастан», тобто Вірменія — країна каміння.

Широкими сходами підіймаємося до цели. Вона зовсім невелика — всього 8×5 м. Збудовано її за місцевою традицією, схожа вона на целу урартського храму в Еребуні. Цікавими є конструкції перекрить. Там немає жодної дерев'яної частини: всі склепіння кам'яні. Особливої гармонійності формам споруди надають вишукані пропорції, в яких ураховано найтонші нюанси майстерності античної ордерної системи. Отже, гарнійський храм можна віднести до шедеврів світової архітектури. Великої шани заслуговують люди, які доклали величезних зусиль, щоб відтворити чудову архітектурну пам'ятку старовини.