Сторінка
7
Таблиця 3.7
 |
Зростання капіталу і зростання доходів знаходяться в прямій залежності з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення достатньої ліквідності не дозволяє залучати до портфеля високоприбуткові інвестиційні проекти, а також проекти, що забезпечують значний приріст капіталу в довготерміновому періоді.
Враховуючи альтернативність цілей можна говорити також про ризик, що спричиняється невизначеністю, суперечливістю цілей. Враховуючи конфліктність цілей формування інвестиційного портфеля, можна визначити їх пріоритети зокрема експертним методом.
Основні цілі формування інвестиційного портфеля закладаються в основу відповідних критеріальних показників які компанії необхідно розробити, користуючись відповідною методикою та математичним апаратом. Зокрема, кожна компанія може розробити актуальні на певний період часу та прийнятні для неї нормативні показники:
° мінімальних темпів зростання капіталу;
° мінімального рівня поточного доходу;
° максимального ступеня інвестиційного ризику;
° мінімальну за капіталомісткістю частку високоліквідних інвестиційних проектів.
Ті чи інші конкретні значення критеріальних показників можуть використовуватись не лише до портфеля в цілому, але й під час оцінювання
окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування), з яких, власне, і повинен сформуватись портфель. Відмінності цілей (їх питомої ваги), видів об'єктів інвестування, що залучаються до портфелів, та інші умови визначають різноманіття варіантів спрямованості і складу портфелів окремих компаній, що може бути певним чином типізоване.
Типізація інвестиційних портфелів за їхніми видами пов'язані зі спрямованістю і обсягом діяльності компанії.
Портфель доходу формується в основному з об'єктів інвестування, котрі забезпечують досягнення високих темпів зростання доходу і обтяжені досить значним ступенем ризику.
Консервативний портфель формується в основному з об'єктів інвестування з середнім та незначним ступенем ризику. Відповідно темпи зростання доходу і капіталу за такими об'єктами є значно нижчими. Існує ряд проміжних портфелів, а також інші принципи та критерії типізації проектів та інвестиційних портфелів.
Розглянемо основні етапи формування інвестиційних портфелів.
Таблиця 3.8
|
1 . Формування та деталізація цілей інвестиційних стратегій з урахуванням зовнішних |
|
2. Визначення множини приоритетних цілей щодо формування інвестиційного портфеля |
|
3. Оптимізація пропорцій формування інвестиційного портфеля за його основними видами урахуванням обсягу і структури інвестиційних засобів (ресурсів) |
|
4. Формування окремих видів портфелів що забезпечують встановлені критерії доходу, ризику і ліквідності. |
|
5. Забезпечення необхідної диверсифікації інвестиційного портфеля. |
|
6. Оцінки доходності, ризику та ліквідності проектованого інвестиційного проекту портфеля. |
|
7. Завершальна оптимізація структури портфеля за критеріями доходності, ризику і ліквідності. |
Формуючи інвестиційний портфель, важливо брати до уваги те, що закони ринкової економіки вимагають постійного обігу засобів з урахуванням платоспроможності. За цих умов визначення фінансової стійкості, маневреності компанії допустимого рівня ризику, яким вона обтяжена, важливими ознаками є, зокрема, її платоспроможність, наявність ресурсів для розвитку, які, відносяться до найважливіших не лише фінансових, але й загальноекономічних проблем.
3.5. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.
Дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, справляє істотний вплив на ціну акцій підприємства. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і певним чином сигналізують їм про те, що підприємство в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. Спрощену схему розподілення прибутку звітного періоду можливо представити таким чином: частина прибутку виплачується в вигляді дивідендів, залишена частина реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства, тому очевидно, що дивідендна політика визначає розмір залучаємих підприємством зовнішніх джерел фінансування.
З теоретичної позиції вибір дивідендної політики дає можливість вирішити, два ключові питання:
• чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів?
• якщо так, то якою повинна бути їх оптимальна величина?
ФАКТОРИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ДИВІДЕНДНУ ПОЛІТИКУ
В будь-якій країні є певні нормативні документи, які тією чи іншою мірою регулюють різні сторони господарської діяльності, в тому числі й порядок виплати дивідендів. Існують і деякі інші обставини формального та неформального, об'єктивного та суб'єктивного характеру, які впливають на дивідендну політику. Наведемо найбільш характерні з них.
1. Обмеження правового характеру.
Завантажити реферат