Сторінка
2

Арсенал Києво-Печерської цитаделі

З 20 квітня 1799 року і аж до завершення споруди будівельними роботами керував інженер-генерал-майор фон Толь. Зберегли підписані ним графічні матеріали, що ілюструють хід будівництва (17). Зокрема дуже цікаві кресленики на обладнання всередині арсеналу металевих перехідних галерей] сходів, супровідні тексти до яких складені французькою і німецькою мовами (18).

Із завершенням будівництва 25 травні 1803 року арсенал передано у відання генерал-майора артилерії Полетаєва. Загальна кошторисна вартість будівництва його становила 437567 карбованців 86 1/4 копійки (19).

У першій чверті XIX сторіччя в промисловості Києва переважали казенні мануфактури, до яких належав і арсенал. На ньому працювали 720 робітників, переважно солдати, що відбували тут рекрутську повинність, поміщицькі селяни, "віддані до роботи", кантоністи (вихованці військових сиротинців), а також невелика кількість міщан-ремісників. За рік арсенальні лагодили близько 35 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Окрім того, вони виготовляли різноманітні військові рушничні й артилерійські пристрої. У воєнний час обсяг продукції заводу значно зростав. Так, за період Вітчизняної війни 1812 року арсенал постачив російській армії удвоє більше різних видів зброї, ніж до війни (20).

У будинку арсеналу, судячи з плану 1840 року, розміщували: "музеум" і "магазини" для матеріалів, дерева, кінської амуніції, транспортних ящиків, зброї, переданої для ремонту, а також майстерні, столярну кузню зали для зберігання запасу облогового парку 3 і 4 відділення, запасу облогової артилерії Київського гарнізону. На горішньому поверсі були "зали постійного запасу артилерії, зала вогнепальної зброї, канцелярія, комора" тощо (21).

Зі звіту про діяльність Інженерного відомства з 1826 по 1850 рік випливає, що "війська 2-ї армії "придбали" від турків 578 гармат" (22). З них 272 гармати встановили вздовж стін арсеналу. На малюнку М.Закревського 1864 року зображено будівлю арсеналу та розміщені біля нього гармати й піраміди з гарматних ядер.

Будівля арсеналу збереглася без значних пошкоджень, переживши знегоди двох світових воєн і революції. Нині ця пам'ятка архітектури перебуває на балансі військового відомства, відтак доля її сумна. Вже давно будівля потребує ремонту й реставрації. Непривабливий її теперішній вигляд: зруйновані карнизи, потворного вигляду витяжні короби з пробитих стін, труби на фасадах, замуровані отвори воріт.

Список використаної літератури

1. Російський державний військово-історичний архів, м.Москва (дані - РДВІА). - Ф.349. - Оп.18. - Спр. 2435.

2. Там само. - Спр.2433.

3. Там само. - Спр.2434.

4. Там само. - Спр.2432.

5. Там само. - Спр.2425.

6. Там само. - Ф.5. - Оп. 1/72. - Спр. II.- Арк. 25-28.

* Дворами називали майстерні, в яких лагодили і вигоговляли зброю, спорядження і т.д. Залежно від того, яка це була зброя, називали і двір.

7. Російський державний архів Військово-Морського флоту, м.Санкт-Петербург (далі - РДАВМФ). - Ф.З. - Оп.24. - Спр. 269.

8. РДВІА. - Ф. 349. - Оп. 18. - Спр. 2408, 2382; РДАВМФ. - Ф.3.- Оп.24. - Спр.266.

** Військовий словник початку XIX століття "цейхгауз" тлумачить, як "будинок, де зберігають речі, або комору". Там "тримають артилерійські й інженерні інструменти та запаси". (Тучков М.С. Военный словарь . - Москва, 1818. -С.87). *** 1764 року було видано "Положення про арсенальну команду". Арсенальна команда підпорядковувалася Київському артилерійському гарнізону. Згідно зі "Штатом Київського арсеналу" від 4 серпня 1761 року, арсенал мав утримувати 320 різних служителів, з яких 167 майстрових і художників (ливарників). За цим штатним розписом, Київському арсеналові належало "готувати в ньому . для артилерії всякі потрібні знадібки" (Військово-історичний музей. - Ф.зб. - Оп. 13. - Спр. 3931. - Арк.38 - 64). 9. РДВІА. - Ф.349. - Оп. 18. - Спр.2423, 2433, 2434. 2435.