Сторінка
3

Правове регулювання робочого часу

Режим роботи з роздробленим робочим днем — вво­диться в таких галузях, де обсяг робіт нерівномірно розпо­діляється протягом дня (наприклад, водії міського транспорту, робота яких інтенсивна вранці та увечері, у часи пік, вдень же водії відпочивають; для тваринників час годівлі і доїння корів призначається у певний час). На таких роботах робо­чий день може бути поділений на частини з умовою, що загальна тривалість роботи не повинна перевищувати вста­новленої тривалості робочого дня (див. ст. 60 КЗпП).

Гнучкий графік роботи — форма організації робочого часу, при якій для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчен­ня і загальної тривалості робочого дня. При цьому потрібне повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин про­тягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Уперше такий режим роботи був передба­чений Положенням про порядок і умови застосування (гнуч­кого) змінного графіка роботи для жінок, що мають дітей, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 6 червня 1984 p. Неодмінною умовою має бути дотриман­ня річного балансу робочого часу, максимальна тривалість робочого часу — не більше 10 годин, а час перебування на підприємстві — не більш 12 годин, включаючи перерви.

ЗО травня 1985 p. постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС були затверджені Рекомендації щодо застосування режимів гнучкого робочого часу на підприємствах, установах, організаціях народного господарства (Бюллетень Госкомтруда СССР. — 1985. — №11). Гнучкий графік роботи "' встановлюється за погодженням між власником і працівни­ком як при прийомі на роботу, так і в процесі роботи, за погодженням з профкомом і з урахуванням думки трудово­го колективу. Елементами гнучкого графіка є: змінний (гнуч­кий) робочий час — початок і закінчення робочого дня; фіксо­ваний час — час обов'язкової присутності на роботі; пере­рви для відпочинку і харчування; тривалість облікового періоду.

Режим з вахтовим методом організації робіт регла­ментується Основними положеннями про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 груд­ня 1987 p. №794/33-82, у редакції від 17 січня 1990 p., a також Тимчасовим положенням про вахтовий метод органі­зації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженим нака­зом МНС України 20 травня 1999 p. №147 (Праця і зарпла­та. - 1999. - №33. - Грудень).

Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна до­ставка працівників до місця роботи і назад до місця постій­ного проживання неможлива. Вахтовий метод організовуєть­ся за допомогою підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постій­ного проживання.

На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, і їх окремі підрозділи або створюва­тися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт.

До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняєть­ся залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи.

Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Робочий час і час відпочинку регламентуються графі­ком змінності, затверджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної проф­спілки, — 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна пе­ревищувати 10 годин.

Власник зобов'язаний забезпечити працівників соціаль­но-побутовими умовами — проживанням, транспортом, спец­одягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуго­вуванням.

Режим ненормованого робочого дня відповідно до Ре­комендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особ­ливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 p. №7 (із змінами внесеними наказом Мінпраці України від 5 лютого 1998р. №18) // Інформаційний бюлетень Мініс­терства праці та соціальної політики України. — 1997. — №12. - С. 27-28; 1998. - №3. - C. 38) встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормуван­ня часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й ко­лом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує робо­ту понад нормальну тривалість робочого часу.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюєть­ся встановлений на підприємстві, в установі, організації ре­жим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповнова­жений ним орган не має права систематично залучати праців­ників, які працюють за таким режимом, до роботи понад вста­новлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутріш­нього трудового розпорядку таким чином, щоб була передба­чена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в ме-. жах нормального робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах, в устано­вах, організаціях, незалежно від форм власності, може засто­совуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:

— для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

— для осіб, робочий час яких за характером роботи по­діляється на частини невизначеної тривалості (сільське гос­подарство);

— для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої вла­ди за погодженням з відповідними галузевими профспілка­ми можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, про­фесій і посад працівників з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру­женості, складність і самостійність у роботі, необхідність пе­ріодичного виконання службових завдань понад встановле­ну тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюєть­ся конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, по­саді, що дають право на цю відпустку.