Сторінка
1

Два свiти у казцi-феєрiї Лесi Українки "Лiсова пiсня"

Враження вiд прочитання драми-феєрiї Лесi Українки "Лiсова пiсня" дуже сильнi. Твiр неперевершений. Це одно iз чудес не лише української, а й свiтової лiтератури. Це Лесина лебедина пiсня. Незвичайний твiр i незвичайна iсторiя його написання. Драма - вияв туги за Батькiвщиною, потяг до високого, красивого. Твiр надзвичайно глибокий i викликає роздуми над багатьма вiчними проблемами. Але все-таки неперевершенiсть його в найголовнiшому - майстер ному i переконливому зображеннi двох свiтiв. Перший свiт - це свiт Мавки i самої Лесi Українки. Це духовнiсть, краса, мрiя, це полiт до справжнього, вiльного i нiчим не затьмареного кохання. Мавка - цiлiсна, цiлеспрямована натура, хоч i зображена надзвичайно романтично. Вона щира у коханнi, вiльна у вчинках i незрадлива у своїх принципах. Їй незрозумiлi дивнi людськi умовностi, гнiт буденщини, забобони i лицемiрство. Вона чиста i щира, як дитина. Що думає, у що вiрить, те i говорить, так i чинить. Нiяк вона не може зрозумiти людську звичку: одне думати, iнше говорити i зовсiм протилежне - робити. Мавка - високий iдеал, це те створiння, про яке кожна людина мрiє, тягнеться до нього i не може досягти. Це, свого роду, життєвий стимул, "маяк", який потрiбен кожному для самовдосконалення. Мавка до зустрiчi з Лукашем жила у повнiй гармонiї з середовищем i собою - була щаслива. Вона була вiльною, мала крила i найбiльше багатство - щедрий i багатий внутрiшнiй свiт. Але зiткнення iз свiтом людей порушило гармонiю цiєї iстоти. Вона не змогла серед людей знайти собi рiвну пару. Люди таких висот, на жаль, не досягають . Леся Українка зобразила нам ще один свiт - свiт Лукаша, свiт людей. Вiн iнший . Люди, прагнучи до цивiлiзацiї, порушили закони природи. Навигадували умовностей, якi їх i поглинули. Людей згубили користолюбство, заздрiсть, буденщина. Вони засмоктали їх i закрили перед ними вiльний i щасливий полiт до неба. Лукаш - талановитий вiд природи, тонкий у почуттях (адже ж зумiв своєю грою на сопiлцi розбудити i закохати в себе Мавку) i добрий хлопець. Але тi умови, в яких вiн живе: щоденна людська метушня i буденщина - зробили свою справу - вiн став звичайною людиною. Мавка продовжувала дивитися в нього, як в дзеркало, але себе уже там не бачила. Вiн не був з самого початку рiвнею Мавцi - їй просто так здалося. А може сопiлка обманула . Лукашу не дотягтися до Мавчиних висот. Бо вiн стоїть ногами на землi, йому життя серед людей пiдтяло крила. Цей вiчний конфлiкт - мiж мрiєю i дiйснiстю, духовнiстю i бездуховнiстю - буде завжди. Деякi люди майже долають цей розрив, деякi не досягають i перших схiдцiв . Таке життя .