Сторінка
1

У чому суть трагедiї Анни Каренiної (за романом Льва Толстого "Анна Каренiна")

"Анна Каренiна" - одна з трьох чудових вершин у творчостi Льва Толстого. Роман цей є природним переходом вiд "Вiйни i миру" до "Воскресiння". Толстого дуже хвилювали питання сучасної дiйсностi. Життя Росiї 70-х рокiв вiдбивається в "Аннi Каренiнiй" у всьому своєму розмаїттi, вiд iмператорського двору до селянської хатини. В основi соцiального роману "Анна Каренiна" лежить iсторичне явище, що торкається життя усього народу. Але у творi вiдсутнi iсторичнi постатi, уславленi герої, батальнi сцени. Життя вiдбувається у всiй своїй повсякденностi, у створеннi типових образiв сучасностi, у процесi становлення нового життєвого устрою. Побут пореформеного часу видався нетривким. Зубожiння, сiмейнi драми, крахи банкiв, катастрофи на залiзницях - такими були ознаки часу 70-х рокiв минулого сторiччя. У романi "Анна Каренiна" Толстому перш за все iмпонувала головна думка твору - роль сiм'ї. Адже всi найважливiшi суспiльнi змiни починаються або завершуються у сiмейному колi, в особистому свiтi, у повсякденному життi. Значення соцiальних змiн у життi людини вимiрюються, певно, ступенем їх впливу на життєвi норми. У чому ж трагедiя Анни Каренiної? Навiть до кохання iз Вронським Анна була самотньою у свiтi i самотньою у своїй сiм'ї. Погляд на сiм'ю у свiтському суспiльствi був досить дивним: дiти виховувались окремо вiд батькiв. Можливо тому так жорстоко вирiшив Каренiн долю Анни, розлучивши її з сином, адже вiн сам теж не вiдчував батькiвської любовi до своєї дитини? До того ж у суспiльствi панує брехня; княгиня Бетсi постiйно зраджує чоловiка, а княгиня Мягкая так розцiнює вчинок Анни: "Она сделала то, что все, кроме меня, делают, но скрывают". Отже, трагедiя Анни має соцiальний змiст. Коли б Анна дотримувалась зовнiшньої благопристойностi у сiмейний стосунках, то суспiльство не вiдвернулось би вiд неї. А чи могла б така натура як Анна жити у брехнi? Безумовно, нi. Це мали б зрозумiти люди, якi жили поруч з нею, але в стосунках панiвного класу байдуже ставилися до духовного життя людини. Тому основними перепонами до щастя Анна Каренiної з Вронським стояли Каренiн i свiтське суспiльство. Згадуючи сцену в театрi, розумiєш, що Анна боролась iз суспiльством, але не мала пiдтримки навiть з боку коханого: "Йому жаль було її i все-таки прикро. Вiн переконував її в своїй любовi, тому що бачив, що лише це може тепер заспокоїти її, i не докоряв їй словами, але у душi своїй вiн докоряв її". Пошуки виходу iз становища протистояння людини i суспiльства простежуються у бажаннi Анни стати письменницею, поборницею жiночої освiти, в її суперечках щодо жiночих гiмназiй. Проте штучнiсть її становища i занять призводить до пошукiв забуття за допомогою наркотикiв. Сили надломлено . Але спочатку Аннi вдавалося все. Каренiн з болем помiчав, що вона одержувала перемогу над усiма: не схотiла залишатись з ним далi, вирiшила поїхати з Вронським - i поїхала. Те, чого вона зрiкалась, мов би вмерло для неї i перестало iснувати. I тут вже продовжувалась боротьба за iснування, долались всi перепони. I не було такої жертви, яку б Анна не принесла в iм'я здiйснення своєї мрiї на шляху до щастя. "Свiт" не вибачив Аннi вiдкритого i чесного кохання. I Вронський, як типовий представник цього "свiту", опинився по той бiк вiд неї, бо в ньому теж немає духовного начала - вiн байдужий. Лише Левiн оцiнив розум, освiченiсть, простоту Анна Каренiної, зрозумiв, що її життя сповнене великої напруги. Навiть кохання не зменшило протистояння суспiльства i особистостi, а пiдштовхнуло до чвар i суперечок зi свiтом, з людьми, з життям. Драма Анна Каренiної полягає в тому, що вона, маючи найчистiшi моральнi почуття i помисли, вступила у суперечку iз суспiльством своєї епохи.