Сторінка
5

Особливості розвитку ринку страхових послуг України

• напрямів розвитку страхової галузі;

• розширення можливостей страховиків як інституційних інвесторів;

• процедури реорганізації та санації стра­ховиків;

• збільшення статутних фондів до 500 000 ЄВРО тощо.

• удосконалення і розширення можливос­тей системи страхування експортно-імпортних ризиків з використанням можливостей створено­го сьогодні фонду експортних гарантій "Ексімстрах".

• визначення поняття уповноваженої стра­хової компанії.

Загальноприйнятою нормою для страхових компаній є публічне підтвердження ділової ре­путації шляхом регулярного проходження міжна­родних аудиторських перевірок та отримання офіційного рейтингу від таких визнаних в світі консалтингових компаній, як, Standart & Poors, A.M. Best, які щоквартально аналізують стан страхових фірм і публікують офіційні рейтинг страхових компаній по надійності для клі­єнта та дані щодо стану їх платоспроможно­сті. Думаю, не за горами той час, коли і українські компанії також підтягнуться до та­кого рівня.

Ще однією, на мій особистий погляд, го­ловною проблемою страхового ринку Украї­ни є недовіра населення в своїй переважній більшості до страхування як такого. Без змі­ни повернення віри населення, український страховий ринок не зможе піднятися на ноги і зайняти належне йому місце в економічній інфраструктури держави. Ті можна повернути лише поступово, цілеспрямовано і потужно протягом кількох років направляючи зусилля всіх зацікавлених суб'єктів страхового ринку, в першу чергу звичайно страховища, на підвищен­ня страхової культури населення. Оскільки це можна зробити тільки консолідовано, то рівень страхової культури буде показником зрілості страхового ринку України. На сьогоднішній день страховий ринок можна порівняти з немовлям, котре ще не все вміє, але невпинно росте і зу­пинити процес розвитку неможливо. Тому рано чи пізно він виросте і скаже своє вагоме слово.

На сьогодні згідно із Законом України «Про страхування» національний страховий ринок захищається від іноземних страхо­вих компаній та їх конкуренції протекціоністськими нормами.

Вищезазначені норми Закону України «Про страхування» свідчать про захист на рівні законодавства України вітчизняного страхового ринку від іноземного конкурента, який має більші фінансові можливості і сформований за багато років досвід роботи як на вітчизняному страховому ринку, так і на іноземному.

Вже зараз стоїть питання про зняття обмежень щодо участі іноземних інвесторів у статутному фонді страховика. Проте, врахо­вуючи нерозвинутість українського страхового ринку, держава має вжити певних протекціоністських заходів по відношенню до нього з метою захисту національного страхового ринку від знищення іно­земною конкуренцією.

Важливо зрозуміти, що державне регулювання допуску інозем-. них страховиків передбачає встановлення рівноправного партнерст­ва із взаємними правами й зобов'язаннями, що сприятиме інтенсив­ному розвитку процесу інтеграції українського страхового ринку.

Для цього необхідні заходи, завдяки яким на страховому ринку України будуть існувати умови для ефективного державного регу­лювання страхової діяльності та становлення національного стра­хового сектору в економіці поряд з інтеграційним процесом. Варто поетапно визначити шляхи подальшого розвитку страхового зако­нодавства в галузі міжнародного співробітництва, взаємопроник­нення на ринки страхових послуг, прийняття певних кількісних і якісних обмежень щодо доступу іноземних страховиків на страхо­вий ринок України.

У перспективі потребують вирішення питан­ня впорядкування діяльності в Україні представництв та філій страховиків-нерезидентів, а також питання порядку виконання до­говорів страхування при транскордонному способі постачання страхових послуг іноземними страховиками та страховиками-рези­дентами при поширенні дії договорів страхування на іноземну тери­торію тощо.

Тому з урахуванням перспектив приєднання України до ГАТТ/СОТ державне регулювання доступу на український страхо­вий ринок послуг іноземних страховиків має передбачати 3 етапи: підготовка, лібералізація, об'єднання.

Перший етап – це етап стабілізації української економіки вза­галі і фінансового сектору зокрема. Необхідно зняти обмеження Щодо участі іноземного капіталу в статутних фондах страховиків-резидентів України і встановити рівні вимоги до створення та діяльності усіх страховиків. Це сприятиме надходженню іноземних інвестицій до страхового ринку України, а також технологій, стра­хових продуктів на рівні стандартів розвинутих країн без деформації національного страхового ринку.

Крім того, на даному етапі має бути закладено чітке законодав­че підґрунтя з усіх аспектів діяльності страхових компаній, у тому числі встановлення чітких норм проведення реорганізації та бан­крутства страховиків, антимонопольного та податкового законо­давства, здійснення соціально-орієнтованих видів страхування, а са­ме: страхування життя, пенсійного страхування, медичного страху­вання тощо. Останнє стане головним чинником у подальшому роз­витку сегменту особистого страхування в Україні.

Разом з тим необхідно підвищити законодавчі вимоги до ста­тутних фондів страховиків. Цей фактор має відігравати головну роль у забезпеченні фінансової стійкості при створенні нових стра­ховиків, а також спонукатиме діючих страховиків до капіталізації власних коштів.

Не треба забувати і про підвищення рівня страхової культури населення, а також про поступову переорієнтацію його із загально­державних програм соціального страхування на додаткове ко­мерційне страхування. Цей захід дуже важливий, оскільки без ньо­го неможливе становлення страхового ринку України. Він актуаль­ний на будь-якому етапі.

Другий – етап поступального економічного розвитку та перева­жаючої ролі приватного сектору в економіці, завдяки чому зроста­тиме попит на страховий захист. Він найскладніший і водночас найвідповідальніший, адже в цей період під контролем держави не­обхідно здійснити допуск страховиків-нерезидентів на страховий ринок України. Підставами для поступового відкриття страхового ринку України мають стати підвищені вимоги до страховиків-резидентів, наприклад, підвищений розмір статутного фонду, євро­пейські вимоги до платоспроможності з метою забезпечення мож­ливості витримувати конкуренцію іноземних страховиків.