Сторінка
4

Соціологічний аналіз сім’ї та шлюбу

Культура подружнього спілкування – неодмінна умова безконфліктного сімейного життя. Знання правил культури спілкування дозволяє уникати багатьох конфліктів і зберігати добрі відносини, навіть якщо виникають серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному поводженні одного з членів родини застосування правил іншими значно знижує напругу, робить внутрісімейну обстановку набагато спокійною і створює сприятливу ситуацію для нормалізації відносин.

Уміння знайти компроміс – дуже важливе уміння. Відвертий егоїзм, непоступливість, дитяча упертість приводять лише до більшого загострення розбіжностей.

Проблеми, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути найрізноманітнішими. Але по часу виникнення їх можна розділити на дві великі групи. Це причини, які виникли безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і загального ведення господарства, і причини, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї.

Групу причин, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї, називають чинниками ризику, оскільки наявність їх у період дошлюбного знайомства вже таять у собі небезпеку майбутнього розлучення.

Чинники ризику пов’язані як із особистістю людини, його походженням, вихованням, так і з умовами укладення шлюбу. До чинників ризику належать:

v велика різниця в освіті і в віці між подружжям (особливо, коли жінка набагато старша);

v схильність до алкоголізму одного з подружжя;

v легковажне ставлення до шлюбу, сім’ї взагалі;

v занадто ранній вік вступу до шлюбу;

v ймовірність швидкого народження дитини;

v закороткий термін знайомства;

v різка незгода батьків на укладення шлюбу;

v шлюб з примусу, без взаємної згоди.

Ці чинники даються взнаки буквально в перші роки спільного життя і багато в чому обумовлюють ту обставину, що більше третини розлучень припадає на сім’ї, які мають стаж спільного життя від одного до трьох років.

Результати опитувань показують, що значна частина молодих людей (близько 1/3) брали шлюб на основі мотивів, які лежать поза сімейною сферою: бажання піти з рідного дому, здійснити відповідальний самостійний крок, помститися комусь чи просто за компанію з другом. Природно, що таке поверхове, несерйозне ставлення до шлюбу, відсутність відповідної мотивації призводять до того, що перед подружжям не постають завдання самовизначення сім’ї, з’ясування подружніх ролей, сімейного статусу кожного з них, їхніх спільних цілей. Кожен сьомий шлюб, укладений у першій половині 80-х років, – це шлюб між подружжям, вік кожного з яких не перевищує 20 років. У даному випадку виявляється найчастіше психологічна неготовність до шлюбу. Молоді сім’ї, як правило, не відокремлені від батьків і матеріально цілком від них залежать. У подібній ситуації постають такі проблеми, як забезпечення самостійності сім’ї, лідерства в ній (найчастіше на цю роль претендує хтось із батьків подружжя), а також проблема взаємин між членами сім’ї і батьками, що живуть з ними, які можуть скластися несприятливо і ускладнити неминучі у цьому випадку подружні конфлікти.

Серед причин розлучень зустрічається така, як розчарування в партнері та втрата на основі цього початкового почуття любові. Ця небезпека підстерігає в першу чергу те подружжя, термін знайомства яких до весілля був недовгим (від трьох до шести місяців).

Таким чином, ми бачимо, що ряд чинників, шкідливо впливаючих на міцність шлюбу, може бути виділений ще до створення сімейного вогнища.

Висновок

Шлюб, з погляду соціального відтворення суспільства і його моральної чистоти, це самий геніальний винахід людства. За християнської моралі справжня любов починається тільки в шлюбі, де індивід повністю розкутий і довірився іншому.

Сім’я – невід’ємний осередок суспільства, і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без сім’ї. Недалеке майбутнє суспільства також не мислиться без сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок початку. Поняття щастя майже кожна людина пов’язує, насамперед, із сім’єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Сім’я – це й результат, і ще більшою мірою – творець цивілізації. Сім’я – найважливіше джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.

Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти, включаючи в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, охорони здоров’я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги. Одним слово, зростає потреба в якості життя.

Література

1. Хромишенко Г.С. Сім’я – держава в державі. – К., 1996.

2. Пічі В.М. Соціологія. Матеріали до лекційного курсу. – Київ. – “Заповіт”. – 1996.

3. Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Кремень В.Г. та інші. Соціологія. – Київ – Харків. – 1998.

4. Соціологія: підручник для Вузів. – К., 2000.

5. Кравченко А.И. Социология. Учебник для вузов. – “Академический проект”, 2001.

6. Лавриненко В.Н. Социология. – Москва. – 2001.