Сторінка
3

Особливості сприймання і розуміння людини людиною

Чому сучасним людям бракує емпатійності? Відповідь при­близно така ж, як у попередньому випадку. Теперішнє сус­пільство більшою мірою сприяє формуванню раціонального, розсудливого, придушуючи все безпосереднє, емоційне. Це починається майже з перших днів життя: у сім'ї діти недоот-римують материнського тепла й ніжності, у школі всі прояви емоційності та оригінальності вважаються недоцільними. Для суспільства в цілому характерно пригнічення спонтанного, ім­пульсивного, щирого; у повазі люди, які керуються у своїй по­ведінці рефлексією (розумом, словом, логічними зв'язками).

4. Особистісна ідентифікація — розуміння іншої люди­ни шляхом ототожнення себе з нею. Механізм цей починає працювати досить рано, і перший об'єкт, з яким ідентифікує себе дитина, — батьки. Особистісна ідентифікація дуже важ­лива для нормального психічного розвитку людини на всіх вікових етапах, але особливо — у підлітковому та юнацькому віці (з однолітками, літературними героями тощо). Її пригні­чення (приміром, «не бери прикладу з поганого героя») нега­тивно відбивається на психічному розвитку. Можливість іден­тифікації немовби відкриває двері у світ людей і емоційних людських контактів, інакше ми лишаємося «по той бік две­рей» — зі своєю самітністю та егоцентризмом.

Отже, існує два типи сприймання та розуміння людини людиною: міжгрупові і міжособистісні. Вони можуть допов­нювати і взаємозаміняти один одного, але між ними є і прин­ципова різниця. Міжособистісні механізми більш тонкі, гнуч­кі, індивідуальні, в еволюційному смислі це більш пізні утво­рення. Свобода в «користуванні» ними досягається шляхом кропіткої внутрішньої роботи, часом — болісних пошуків. Міжгрупові механізми консервативні та стійкі, вони співвід­носяться з етнічними цінностями суспільства, визначаються соціальним та культурним контекстом, їх освоєння — процес пасивний, автоматичний.

Вивчаючи процеси соціального сприймання, психологи дійшли висновку, що на нього впливають, окрім вищезазначе­них, інші чинники психологічної природи. Дамо їх коротку характеристику.

«Ефект ореолу» — вплив загального враження про люди­ну на сприйняття і оцінку окремих властивостей її особис­тості. Якщо загальне враження про людину сприятливе, то її позитивні якості переоцінюються, а негативні — не поміча­ються або ж виправдовуються. І навпаки, якщо загальне вра­ження про людину негативне, то навіть позитивні вчинки трактуються упереджено.

«Ефект первісності» (послідовності) — при оцінці не­знайомця домінує перше враження, усі інші отримані відо­мості накладаються на цю інформацію.

«Ефект поблажливості» — надлишок позитивного став­лення при сприйманні іншої людини; спостерігається у тих випадках, коли суб'єкт дістає значну емоційну підтримку з бо­ку оточуючих (наприклад, захоплення «зіркою» естради).

«Бар'єри темпераменту та характеру» — виникають при взаємодії індивідів з різними типами нервової системи чи різними характерами. Наприклад, людина з високою реак­тивністю починає діалог без думки про можливу сварку, але раптом, у відповідь на досить нейтральні слова, бурхливо обу­рюється і припиняє розмову; її партнер не розуміє такої реак­ції, ображається і в подальшому буде уникати контактів. Такі ж наслідки можливі при неврахуванні особливостей характеру.

«Бар'єр поганого настрою» — виявляється у небажанні індивіда спілкуватися або ж в індукції свого настрою на ото­чуючих. Не випадково вважається, що вихована людина не по­винна показувати стороннім свої негативні переживання. Це не тільки знижує працездатність, а й відштовхує людей, фор­мує про такого співрозмовника стійке негативне враження.

«Бар'єр негативних емоцій» — породжується пережи­ваннями гніву, страху, презирства, відрази тощо; це завжди ре­зультат нереалізованих актуальних потреб, який заважає пра­вильно сприймати та оцінювати ситуацію та її учасників.

Значний вплив на сприймання іншої людини чинить са­мооцінка сприймаючого суб'єкта. Кожна людина співвідно­сить інформацію про іншого з уявленнями про саму себе, причому підсвідоме прагне зберегти існуючу думку про себе. Якщо ж ця думка може бути спростована, виникає стан три­вожності і сприймання змінюється таким чином, щоб загроз­ливі сигнали не надходили. Такі підсвідомі процеси дістали назву «перцептивного захисту». Якщо, наприклад, ставлення до людини у групі не відповідає її завищеній самооцінці, во­на починає неадекватно сприймати оточуючих, а справедли­ву критику вважає наклепом.

Таким чином, можна зробити висновок, що сприймання й розуміння іншої людини — дуже складний процес взаємодії як особистості індивіда, що сприймає, так і особистості су­б'єкта сприймання. При цьому потрібно пам'ятати, що, незва­жаючи на певні особливості сприймання і розуміння фізич­ного вигляду, психічних станів, мімічних проявів, — це зав­жди цілісний, синтетичний акт, що залежить від життєвого досвіду, структури особистості і особливостей ситуації. Він має велике значення для працівника правоохоронних орга­нів, оскільки його професійна діяльність завжди спрямована на пізнання соціальних явищ, яке здійснюється у процесі і за допомогою спілкування.

Література

1. Бодалев А. А Восприятие и понимание человека человеком. — М, 1982.

2. Брикман Р, Кершнер Р. Гений общения: пособие по психологиче­ской самозащите. — С.-Пб., 1997.

3. Дерябо С. Гроссмейстер общения. — М., 1997.

4. Зарайский Д. А Управлять чужим поведением. — Дубна, 1997.

5. Кабрин В. И. Транскоммуникация и личностное развитие. — Томск, 1992.

6. Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движе­ние. — М.,1996.

7. Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. — К., 1992.

8. Экман П. Психология лжи. — К., 1999.