Сторінка
2

Активи комерційного банку

При поділі активів за ступенем ризику кредити підлягають окремій класифікації. Класифікація кредитів за ступенем ризику використовується для визначення необхідного розміру резервів, які треба сформувати для забезпечення втрат за позиками та для визначення зважених за ризиком активів. Активи, зважені за ступенем ризику (Ар), розраховуються як сума активів однакового рівня ризику (А) помножених на відповідні коефіцієнти ризику (qt):

Зваження активів за ступенем ризику використовується для оцінювання показників достатності капіталу та якості активів банку.

Майже за всіма групами активів банком створюються відповідні резерви на покриття можливих втрат. Особливої уваги заслуговує механізм формування резервів на покриття можливих втрат за позиками. Створення резервів, пропорційних можливим втратам за позиками, з одного боку дає можливість банку зберегти фінансову стійкість при невиконанні зобов'язань позичальниками, а з другого — є визнанням незадовільної якості кредитного портфеля. Банки, які формують недостатні резерви, неправильно відображають своє фінансове становище, а саме завищують свої активи та власний капітал. Банки, які створюють надлишкові резерви, занижують свої активи та власний капітал.

Згідно з Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків вітчизняні комерційні банки мають здійснювати формування:

• загального резерву за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування

• спеціального резерву за рахунок збільшення валових витрат (у визначеному розмірі) чи за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування.

Резерви створюються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів. Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми усіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику. При визначенні рівня резервування комерційний банк враховує клас позичальника та стан погашення ним кредитної заборгованості.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею вважається:

• добрим, якщо заборгованість за кредитом та проценти за ним сплачуються у встановлені терміни;

• слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та проценти за ним становлять не більш як 90 днів;

• недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та проценти за ним становлять понад 90 днів.

Визначення класу позичальника здійснюється на основі оцінки фінансового стану позичальника та оцінки перспектив його розвитку. Згідно з результатами аналізу фінансового становища встановлено п'ять класів позичальників (табл. 15.1).

На основі класифікації позичальників та стану погашення заборгованості здійснюється класифікація кредитів (табл. 15.2). Кредити поділяються на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Таблиця 15.1. Класифікація позичальників

Таблиця 15.2. Класифікація кредитів

На основі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів (табл. 15.3). Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву. При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість застави та окремих видів гарантій, визначених законодавством.

Таблиця 15.3. Рівні резервування