Сторінка
2

Доходи та витрати банку

Комісійні витрати комерційного банку — це комісійні, сплачені іншим банківським установам за розрахунково-касове та кредитне обслуговування, фінансовим посередникам за посередництво в проведенні операцій з цінними паперами та на валютному ринку, а також комісійні, сплачені за позабалансовими операціями.

Найвагомішою складовою непроцентних витрат банку є небанківські операційні витрати, які є найбільш регульованими з боку банку. До небанківських операційних витрат відносять витрати на утримання персоналу, в тому числі заробітну плату та нарахування на неї, податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до законодавства включаються до операційних витрат (ПДВ, податок на землю, нерухоме майно тощо). Це також витрати на утримання власних, орендованих основних засобів та нематеріальних активів, знос, витрати на ліцензування, інші експлуатаційні та господарські витрати, штрафи і пені, сплачені іншим суб'єктам ринку. Обов'язковими статтями операційних витрат банку є витрати на охорону та телекомунікації, аудит, рекламу, відрядження, проведення маркетингових досліджень та ін.

Процентні та комісійні витрати банку залежать переважно від ринкової кон'юнктури та конкурентної позиції банку. На операційні витрати банку суттєвий вплив має внутрішнє середовище банку — якість фінансового менеджменту та якість управління матеріальними і трудовими ресурсами банку. Тому при аналізі витрат банку та управління ними основні резерви економії потрібно шукати в непроцентних витратах банку, а саме у витратах на організацію та функціонування банківської установи.

Непроцентні витрати банку становлять від 2,5 до 3,5% до середніх активів; у тому числі витрати на персонал — до 2% від сумарних активів, або до 15% сукупного доходу банку, інші операційні витрати — 1—1,5% сумарних активів, або 10—15% сукупного доходу банку.

Прибуток банку створюється за рахунок перевищення доходів банку над його витратами. Забезпечення прибутковості банку — одна із основних цілей банківського менеджменту, оскільки постійні прибутки зменшують витрати на залучення акціонерного та боргового капіталу і сприяють зміцненню конкурентної позиції банку.

Фінансова звітність банку

Обсяги і форми фінансової звітності для комерційних банків встановлюються центральним банком. Фінансова звітність банку не може бути розголошена без згоди банку, якщо вона не призначена для оприлюднення. Фінансова звітність, що оприлюднюється, підлягає обов'язковій перевірці з боку аудиторів.

Фінансову звітність комерційного банку поділяють на дві основні категорії. До першої категорії належать основні форми звітності банку — баланс і звіт про прибутки і збитки. Поряд з іншими формами вони періодично надсилаються до податкових адміністрацій та щороку оприлюднюються. Ці форми обов'язково включаються до річних звітів комерційних банків, які публікують у спеціальних виданнях та надсилають акціонерам банку. До другої категорії входять численні звіти, призначені для поточного контролю за діяльністю комерційних банків з боку контролюючих органів та банківського менеджменту. Серед них розрізняють щоденні, щотижневі, щомісячні та квартальні звіти.

Балансовий звіт, який наведено на с. 291, характеризує фінансове становище банку і відображає активи, зобов'язання та капітал банківської установи в грошовому вираженні станом на певну дату. Всі категорії активів та фінансових ресурсів банку, розглянуті в попередніх розділах, знаходять відображення у відповідних статтях активів та пасивів балансу, в яких вони подаються у порядку зменшення їх ліквідності. Основними групами активів балансу в порядку зменшення їх ліквідності є:

• готівка та прирівняні до неї кошти;

• кошти банку, розміщені в інших банках (у тому числі кредити та депозити в інших банках) за вирахуванням резервів під заборгованість інших банків;

• цінні папери на продаж та цінні папери на інвестиції за вирахуванням резервів під знецінення цінних паперів;

• кредити юридичним та фізичним особам за вирахуванням резервів на покриття можливих втрат за позиками;

• матеріальні та нематеріальні активи банку за вирахуванням зносу цих активів;

• інші активи банку, в тому числі нараховані, але не отримані проценти запозиками та цінними паперами, інша дебіторська заборгованість банку за вирахуванням відповідного резерву.

Резерви на покриття втрат за позиками формуються з операційних доходів. Розміри резервів залежать від вимог контролюючих органів, якості кредитного портфеля, специфіки банківського менеджменту. Втрати за позиками вираховуються з суми резервів. Виплати за позиками, що вважались безнадійними, додаються до резервів. Сума резервів відображається в активах і віднімається від суми кредитів, утворюючи "нетто-кредити".

Вартість основних засобів та нематеріальних активів входить до валюти балансу за залишковою вартістю. При цьому відображається початкова вартість, за вирахуванням зносу, і залишкова вартість.

Усі основні групи активів входять до валюти балансу як "нетто-активи", за вирахуванням резервів, що створюються за даними групами активів. Загальна сума активів розраховується як сума всіх категорій активів за вирахуванням усіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними паперами.

Одним із основних завдань при аналізі балансу банківської установи є визначення ринкової вартості активів та відповідності сформованих резервів якості активів банку. Визначення ринкової вартості активів дає змогу отримати реальну оцінку фінансового становища та власного капіталу банку і зробити обґрунтовані висновки щодо конкурентної позиції банку. Від того, адекватні чи неадекватні резерви створюються банком, залежить якість балансу. Якщо ринкова вартість активів перевищує їхню балансову вартість, розмір резервів перевищує необхідний, отже, якість балансу підвищується. Якщо ринкова вартість активів менша за балансову (тобто активи банку переоцінені, а резерви занижені), якість балансу погіршується.

Фінансові ресурси банку знаходять відображення в розділах пасивів банку "Зобов'язання" та "Капітал". Зобов'язання банку містять: поточні зобов'язання (кореспондентські рахунки інших банків, поточні та розрахункові рахунки, кошти до запитання клієнтів); депозити та кредити банків; строкові депозити інших клієнтів; цінні папери власного боргу; субординований борг; інші зобов'язання.