Сторінка
7
При проведенні операцій на фондовому ринку через посередництво брокерської контори інвестор може відкривати в конторі або звичайний клієнтський рахунок, або рахунок з використанням маржі, що є одним із варіантів овердрафту. Останній відкриває перед інвестором і перед брокерською фірмою більші можливості щодо управління грошовими потоками та цінними паперами клієнта. Рахунок з використанням маржі дає змогу інвестору здійснювати маржинальні угоди та отримувати у позику цінні папери.
Маржинальна угода, або угода з маржею, полягає в тому, що коли у інвестора не вистачає коштів для купівлі цінних паперів, він може перевищити ліміт по рахунку. Тим самим клієнт отримує позичку в брокерській фірмі, а вона, в свою чергу, — брокерський кредит у банку. Як забезпечення брокерського кредиту використовуються цінні папери інвестора, що перебувають на зберіганні у брокерській конторі.
Маржинальні угоди укладаються в тих випадках, коли очікується зростання курсу цінних паперів. При цьому прибуток інвестора перевищить прибуток, отриманий ним з використанням звичайного рахунку. Проте при падінні ринкових цін цінних паперів використання рахунку з маржею призводить до більших збитків, ніж використання звичайного рахунку. Частка маржі в загальній сумі інвестованих коштів встановлюється державою. У СІЛА, наприклад, ця частка дорівнює 50%. Проведення маржинальної угоди з розміром маржі 50% проілюструємо на такому прикладі.
Приклад. У купівлю 1000 акцій за ціною 10 дол. США інвестор вкладає 5000 дол. США власних коштів і 5000 дол. СІЛА коштів, позичених під 12% річних. Комісійні брокера — 70 дол. Через 3 міс., коли курс акцій піднімається до 13 дол, інвестор продає акції. Прибуток від проведення спекулятивної угоди з акціями розраховують так:
Отже, Прибуток = 13000 - 5000 - 5000 - 5000 • 0,12 : 12 • 3 - 70 = = 2 780 дол. США.
Цінні папери інвестора не тільки використовуються як застава при наданні брокерського кредиту, а й надаються у позику самі або використовуються для продажу "без покриття". Для полегшення процедури передачі в позику або заставу цінних паперів інвестора, при купівлі їх через рахунок з використанням маржі брокерська фірма часто оформляє цінні папери на своє ім'я. В цьому разі брокерська контора виступає довіреною особою інвестора щодо отримання доходу за борговими цінними паперами та здійснення прав власності за акціями.
При використанні позичених у брокера акцій для операції продажу "без покриття" позичені акції продаються за курсом дня, а потім повертаються брокеру в тій самій кількості через відповідну їх купівлю до встановленої дати розрахунку. При цьому, як правило, не сплачуються будь-які проценти за користування цінними паперами. Однак дохід, сплачений за цінними паперами протягом періоду позички, має бути повернутий власнику цінних паперів.
Приклад. Клієнт придбав у свого брокера позичковий сертифікат на 100 акцій корпорації А. Він доручає продати їх за ринковою ціною по 20 дол. США за акцію. Через 3 міс. потрібно повернути брокеру 100 акцій. За цей час курс акцій компанії А знижується до 17 дол. США за акцію. Брокер за дорученням клієнта купує 100 акцій за 1700дол. США і виплачує клієнту дохід у розмірі: 2000 - 1700 = = 300 дол. за вирахуванням комісійних.
Дилерська діяльність
Дилерська діяльність — це діяльність з укладання угод від свого імені й за свій рахунок через публічне оголошення цін купівлі та продажу цінних паперів із зобов'язанням купівлі й продажу цих паперів за об'явленими цінами. Основний дохід ділерів — це додатна різниця між цінами продажу та купівлі цінних паперів. Різниця в цінах купівлі-продажу є платою ділерам за терміновість і врівноваження тимчасового дисбалансу між попитом-пропозицією на певні види цінних паперів, що перебувають в обігу на ринку.
Роль дилерів на фондовому ринку полягає в тому, що вони роблять значний внесок у забезпечення ліквідності та стабільності ринку. Надзвичайні цінові коливання, які могли б мати місце, пом'якшуються з допомогою операцій, які проводяться на ринку дилерами. Саме ділери завжди готові продати потрібні інвесторам цінні папери та викупити їх у разі потреби. Здійснюючи операції на ринку, дилери зменшують коливання цін та забезпечують ліквідність ринкових цінних паперів.
Крім того, що ділери дають можливість інвестору в будь-який час купити чи продати цінні папери, сприяють ціновій стабілізації та забезпечують ліквідність ринку, вони також надають інформаційні послуги учасникам ринку, а на деяких ринках виступають у ролі ведучих аукціонів на біржах.
Тих, хто займається ділерською діяльністю на ринку, часто називають спекулянтами та маркет-мейкерами (ті, що формують ринок). Торговців цінними паперами, які проводять операції з великими пакетами цінних паперів як від свого імені, так і в інтересах клієнтів, називають трейдерами. Як правило, трейдери виконують на ринку і брокерські, і дилерські функції.
Спекулянти можуть формувати та реалізувати на ринку як прості, так і складні спекулятивні стратегії. Прості стратегії грунтуються на прогнозі зростання чи падіння цін на актив, з яким мають намір здійснювати спекулятивну операцію. При очікуванні падіння цін відкривається коротка позиція на ринку, при очікуванні зростання цін — довга позиція.
Приклад. Поточна ринкова ціна дисконтної облігації дорівнює 983 дол. США. Очікуючи падіння процентних ставок, які спричинять підвищення цін на облігації, спекулянт купує 50 облігацій. Через 2 міс. ціна на облігації підвищується до 986 дол. і спекулянт закриває свою початкову позицію, продаючи облігації і отримуючи прибуток у розмірі 150 дол. США.
Прибуток = 50(986 - 983) = 150дол. США.
Прості стратегії досить ризикові й пов'язані з отриманням значних прибутків при правильному прогнозі цін або зазнаванням значних збитків при помилковому прогнозуванні. Більш складні спекулятивні стратегії — менш ризикові і гарантують нижчий рівень доходу при сприятливій кон'юнктурі ринку і менші збитки при несприятливій ситуації на ньому. Характерним прикладом складних спекулятивних стратегій є спекулятивні стратегії на ринку строкових угод, які включають купівлю-продаж строкових контрактів різного типу з різними термінами та цінами виконання.