Сторінка
2
Чим менші розміри банку, тим більш централізовано відбувається прийняття рішень щодо ухвалення кредитів. Чим більший банк, тим менша централізація при прийнятті таких рішень. Звичайно, процедура схвалення істотно залежить також від розміру кредиту. Чим менший розмір кредиту, тим простішою буде процедура його схвалення.
Кредитна документація є важливим елементом кредитної політики. Правильно розроблена та оформлена на чіткій юридичній основі кредитна документація дає певні гарантії кредитору та зменшує його кредитні ризики. Чітко продумані застереження, передбачені кредитним договором, дають змогу кредитору позитивно впливати на фінансово-господарське становище позичальника і тим самим поліпшувати можливості останнього щодо вчасного погашення кредиту. У разі погіршення якості кредиту такі застереження дають змогу банку внести суттєві корективи в діяльність підприємства-позичальника з метою оздоровлення ситуації та мінімізації можливих збитків.
3. Управління кредитом. Правильний нагляд за кредитами не поліпшує якості поганих кредитів, проте дає змогу в багатьох випадках зберегти якість хороших кредитів, не допустивши їх перетворення на проблемні. Нагляд за кредитом полягає в контролі за виконанням умов кредитного договору, погашенням кредиту, фінансовим становищем позичальника, станом та місцезнаходженням застави. Банк має контролювати використання кредиту. Кредити повинні витрачатись на цілі, обумовлені в кредитному договорі. При цьому позичальник не повинен брати на себе нові фінансові зобов'язання, які могли б збільшити ризик непогашення боргу. При контролі за кредитом регулярно мають переглядатись перспективи взаємовідносин з клієнтом. Залежно від поведінки позичальника взаємовідносини можуть як розширюватись, так і, навпаки, скорочуватись чи припинятись.
У процесі управління кредитами здійснюється регулярна переоцінка кредитів, а саме вносяться зміни в класифікацію кредитів, виявляються проблемні кредити та приймаються відповідні заходи по них.
Ранніми ознаками проблемного кредиту можуть бути неподання позичальником у термін фінансових звітів, зміни в його діяльності чи керівництві, зміни в ринковій кон'юнктурі. При виявленні проблемного кредиту співробітник кредитного відділу повинен виконати такі дії:
• проаналізувати проблеми позичальника;
• рекомендувати знизити класифікацію кредиту;
• проаналізувати всю кредитну документацію, особливо за заставою;
• розробити план дій, спрямований на поліпшення ситуації. Діяльність за поліпшення проблемного кредиту може обійтись банку дорожче, ніж визнання і фінансування збитків. Тому завжди потрібно вибирати ту лінію дії, яка б мінімізувала витрати банку.
Розглянемо основні підходи з поліпшення ситуації при виявленні проблемного кредиту. Заходи, які вживає банк, значною мірою залежать від оцінки банком подальших перспектив співпраці з клієнтом: від тісної взаємодії до повної відмови від обслуговування клієнта. Якщо банк має намір підтримати позичальника і продовжити роботу з ним, можуть бути вжиті такі заходи:
• скорочення витрат на підприємстві та організація додаткового фінансування за рахунок банку, акціонерів чи сторонніх осіб;
• поліпшення якості забезпечення через отримання нових гарантій або залучення додаткових активів як забезпечення;
• заміна керівництва, призначення нових консультантів та керівників для управління компанією від імені банку.
Якщо банк не має позитивного прогнозу щодо розвитку подій на підприємстві, можуть бути запропоновані:
• реорганізація чи продаж компанії стороннім особам;
• продаж забезпечення чи інших активів позичальника, звернення до гарантів, ініціація процесу банкрутства.
4. Закриття кредиту. Закриття кредиту полягає в сплаті основної частини боргу та процентів і повному погашенні кредиту або ліквідації застави і фіксації втрат у разі неповернення кредиту.
Рекомендована література
1. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 29 вересня 1997р, JV5 323.
2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368.
3. Банковское дело / Под ред. ОЛ. Лаврушина. — М., 1998.
4. Вступ до банківської справи / За ред. MJ. Савлука. — К., 1998.
5. Кредитование / Под ред. МЛ. Гольцберга. — К., 1994.
6. Мак Нотон. Банковские учреждения в развивающихся странах. — Вашингтон, 1994.
7. Опарін ВМ. Фінанси (загальна теорія). — К., 1999.
8. Роуз П.С. Банковский менеджмент. — М., 1997.
9. Финансовое управление компанией / Под ред. Е.В. Кузнецовой. — М., 1996.
10. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995.
1 2