Сторінка
13

Світовий ринок та Україна

Таким чином, співробітництво з партнерами по Співдружності і, насамперед, з Російською Федерацією має життєво важливе значення для України, економіка якої міцно пов'язана з економіками країн СНД. Виступ Президента України Л. Д. Кучми на конференції "Україна на порозі XXI сторіччя" 16 листопада 2000 р. став свідченням усвідомлення нинішнього вибору України, спрямованого в бік країн СНД. Домовленості президентів України та Росії в Сочі, Мінську, Москві, Дніпропетровську дозволяють сподіватися на реальні зміни в економічній сфері двох держав. Слід визнати необхідність перехідного періоду, протягом якого країни СНД мають модернізувати свої механізми на ринковій основі, сформувати сумісні, самостійні економіки і поступово включатися у світове економічне співтовариство. А взаємне співробітництво, глибока інтеграція між ними відіграватимуть роль дуже важливого стабілізуючого фактора, здатного пом'якшити труднощі переходу до ринкової економіки.

Слід зауважити, що вже зараз Україна відчуває потребу у фахів­цях з питань інтеграційних процесів, політики та права ЄС тощо. Очевидно, що така потреба в процесі реалізації країнами-претендентами стра­тегії підготовки до приєднання до ЄС зростатиме. А це вимагає широкомасштабної підготовки та­ких фахівців у вищих навчальних закладах Укра­їни.

Взагалі, для того, щоб Україна могла скорис­татися можливостями, які виникають у зв'язку із процесом розширення ЄС та наближенням євро­пейських кордонів, необхідно послідовно, з ура­хуванням змін у регіональному економічному се­редовищі реалізовувати власну політику розвит­ку, спрямовану на інтеграцію у світове господар­ство. Така політика має включати:

- набуття членства у Світовій організації тор­гівлі;

- структурну трансформацію експортних галу­зей з метою збільшення частки кінцевої продук­ції у загальному обсязі експорту. Необхідна ефективна державна політика щодо стимулюван­ня експорту, зокрема, продукції високотехнологічних галузей;

- диверсифікацію напрямів постачання това­рів і послуг з/до країн ЄС, у тому числі нових членів;

- забезпечення розвитку ринку послуг, який може надати додатковий поштовх загальному розвитку української економіки. Однак це знач­ною мірою залежатиме від державної політики, створення відповідної законодавчої бази, а та­кож сприятливого інвестиційного режиму на ри­нку послуг.

Підвищення ефективності у секторах послуг може, у свою чергу, сприяти зростанню конку­рентоспроможності експортних товарів, а також збільшити прямий експорт послуг вітчизняними постачальниками. Так, конкурентоспромож­ність товарів на експортних ринках залежить від розвитку таких послуг, як наприклад, транспор­тних, телекомунікаційних, фінансових, профе­сійних.

Таким чином, у Україні склалася ситуація, коли на найвищому політичному рівні проголо­шені певні зовнішньоекономічні та політичні пріоритети, а на рівні суспільства відсутнє со­ціальне замовлення на них.

Очевидно, що у разі з Україною та іншими посткомуністичними країнами свідомий євро­пейський вибір визначає не стільки, так би мо­вити, географічну спрямованість політики, скі­льки зобов'язання щодо запровадження відпо­відних правил та норм, вже реалізовані в регіо­ні, до якого ми хочемо увійти. Інакше кажучи, європейський вибір - це визнання бажання та готовності України будувати свою економічну систему за європейськими правилами.

Разом з тим, економічні та політичні реалії сьогодні поставили Україну перед цілком оче­видним вибором - Європа чи СНД (Росія). Суть проблеми полягає у тому, що, за всієї привабливості Заходу, Україна за певних об'єктивних та суб'єктивних обставин не може гра­ти за правилами, які вже засвоїли країни Цен­трально-Східної Європи та Балтії. Хоча ниніш­ня ситуація в Росії та СНД у цілому є кризо­вою, але правила гри тут аналогічні українсь­ким, що сприяє наближенню України до СНД.

До того ж визнання вступу до ЄС як страте­гічного пріоритету неминуче ставить перед Ук­раїною низку питань щодо подальшої стратегії реформування національної економіки. При­чому відповідь на них - це не стільки перевірка механізму вироблення та реалізації економіч­ної політики, скільки підтвердження наявності політичної волі для реального, а не деклара­тивного проведення великомасштабних еко­номічних перетворень.

З цієї метою Україна вже сьогодні має роз­вивати національне законодавство, максималь­но враховуючи відповідні норми європейсько­го права.

Інтеграція в світову економіку є вельми складною справою для будь-якої держави, але за наявності політичної волі, суспільного кон­сенсусу та чіткої стратегії Україна має всі шан­си стати бажаним економічним партнером та рівноправним учасником великої європейської сім'ї.

Література

1. “Економічна безпека держави”. Підручник. (Під ред. професора Б. Кравченка). К., 1994, 140 стор.;

2. Бендерський Ю. “Реалії світогосподарських процесів і місце в них України”. Економіка України, №1. – 2000, стор. 70-75;

3. Кемпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю. Экономикс, т.1. М.: Республика, 1992. – 339 с.;

4. Левшин Ф.М. и др. “Мировые рынки: конъюнктура и цены”. – М.: Международные отношения, 1987. – стр. 12-27;

5. Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура”: Навч. посібник. – К.: Видавн. центр КДТЕУ, 1998. – стор. 4-12, 132-136, 141-165;

6. Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: Товарна структура”: Навч. посібник / КДТЕУ. – К., КДТЕУ, 1996. – стор. 4-12, 69-77;

7. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. “Зовнішні економічні зв’язки України та Росії: інвестиційно-екологічний аспект”. Економіка України, №4. – 2001, стор. 78-83;

8. Недригайло В. “Дублери не потрібні”. Голос України від 24 лютого 1998 р., стор. 5;

9. Орищак Я. О., Стебло М. І. Основи економіки. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – стор. 32-35, 93-108;

10. Пол Э. Самуэльсон, Вильям Д. Нордхаус. Экономика.: Пер. с англ : 16-ое изд.: Уч. Пос. - М.: Издательский дом “Вильямс”. - 2000, стор. 62-73, 255-263, 271, 483-493, 537-544, 596-602, 625;

11. Рубан А. “Про деякі питання і тенденції сучасної зовнішньої торгівлі України”. Економіка України, №7. – 2000, стор. 66-69;

12. Соколенко С. “Як організувати торгівлю з країнами СНД”. Економіка України, №7. – 1995, стор. 12-15;