Сторінка
5

Етика і соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

Важливим у самостійному вивченні теми є розуміння соціаль­ної відповідальності міжнародних корпорацій. При цьому треба взяти до уваги, що менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність — додержання конкретних за­конів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого „ не може робити організація.

Юридична відповідальність притаманна компаніям, які до­тримуються традиційної моделі бізнесу.

І Соціальна відповідальність — певний рівень добровільно-І го реагування організації на соціальні проблеми.

Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен з видів відповідальності має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці XIX — на початку XX ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920— 1933 pp. панувала концепція, що бізнес має лише один обов'я­зок— приносити прибуток. Відомий залізничний магнат Уїльям Вандербілд у цьому зв'язку в 1918 р. за допомогою газет «Нью-Йорк Тайме» та «Нью-Йорк Гералд» оприлюднив цей підхід крилатим висловом: «До чорта народ! Я працюю на акціонерів» [11, с. 137]. Серед прихильників цієї позиції — відомий американський еконо­міст, лауреат Нобелівської премії (1976 р.) Мільтон Фрідман, який вважав, що доктрина соціальної відповідальності як ніщо інше може підірвати основи вільного суспільства. Єдина відповідальність корпорації полягає у вилученні прибутку для акціонерів [12, с. 75].

З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особис­тий внесок у розв'язання болючих соціальних проблем суспільс­тва. Дуже часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Кар-провідний бізнесмен у виробництві сталі — видав у неп 1990 р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталіс­тичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американсь­кий бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і за­снував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'язання соціально значущих проблем у сфері економіки, нау­ки, культури. Ще одним прихильником соціальної відповідально­сті ділових організацій став Роберт Вуд — президент торговель­ної фірми «Сіре РьобакендК», який у звіті за 1936 р. нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов'язання організації.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від сприятливого до ворожого.

Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

• сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

• зміна потреб і сподівань широкої громадськості;

• залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв'язанні соціальних проблем;

• моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності. Аргументи протії соціальної відповідальності:

• порушення принципу максимізації прибутку;

• додаткові витрати на соціальну відповідальність;

• недостатня звітність широкій громадськості;

• недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем. Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п'ять клю­чових положень:

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Ор­ гани влади мають створювати умови і показувати приклади соці­ альної відповідальності.

2. Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розгля­ нуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виго­ товлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.

4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продук­ том, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку опла­ чуються споживачем.

5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відпові­ дальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які пере­ бувають за межами звичайних сфер їх діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній і, навпаки, уникнення соціальної від­повідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наяв­ну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як від­повідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американ­ських, а також британських університетів у 1997—2000 pp. Ком­панії, що втілювали в життя концепцію соціальної відповідаль­ності, мали в 2—4 рази вищі темпи зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку [12, с. 74].

При самостійному опрацюванні питання про соціальну відпо­відальність транснаціональних корпорацій студенту важливо закцентуватись на прагненні міжнародних організацій сформу­лювати загальноприйнятні принципи корпоративної соціальної відповідальності. У цьому зв'язку заслуговує на увагу кодекс по­ведінки соціально відповідальної компанії — «Загальні принципи Саллівана», запропонований у 1977 р. відомим американським правозахисником і громадським діячем преподобним Леоном Салліваном. Значний внесок у розробку кодексу поведінки між­народних корпорацій у 1997—1999 pp. зробила недержавна орга­нізація «Глобал репортинг інішиатив», яка заснована крупними корпораціями, громадськими об'єднаннями, університетами різ­них країн та ООН. Важливо зазначити, що саме Організація Об'єднаних Націй є головним пропагандистом ідей корпоратив­ної соціальної відповідальності. Цілком закономірним у цьому зв'язку є проект Всесвітньої угоди щодо дотримання провідними міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідаль­ності. Цей проект було проголошено генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому Економічному Форумі, який проходив у Давосі 31 грудня 1999 р. Він включає такі дев'ять принципів корпоративної соціальної відповідальності [12,