Сторінка
3

Чинники і наслідки міжнародного руху робочої сили

Біженці в Україні не відіграють помітної ролі на ринку робочої сили. За станом на квітень 2002 р. в Україні було 2983 офіційно зареєстрованих біженця з 49 країн світу. Протягом попередніх 5 років відповідні органи одержали 11 тис. звернень з проханням надати статус біженця, який дає змогу працевлаштуватися нарівні з громадянами Україні. Більшість біженців в Україні — це вихідці з Афганістану (як правило, колишні студенти радянських вузів і військові).

Влітку 2001 р. у Одесі було відкрито перший регіональний пункт для тимчасового розміщення біженців, де знайшли притулок 50 чоловік. Найбільше біженців зареєстровано у Київській, Львівській, Харківській, Полтавській та Одеській областях.

Практика свідчить, що більшість біженців або повертаються на батьківщину (якщо зникають обставини, які змусили залишити домівку), або емігрують на Захід. Бажаючих отримати громадянство України небагато, про це було подано лише близько сотні клопотань.

Насамкінець стисло про еміграцію з України.

У 1987 р. дозвіл на виїзд за кордон на постійне проживання отримали 6,8 тис. громадян України, в 1988 р. — 17,7 тис. чол., у 1989 р. — 50 тис. чол., у 1990 р. — 95,4 тис. У 1990 р. 92 % емігрантів вирушили до Ізраїлю.

Чисельність емігрантів з України досягла 550 тис. чол. у 1994 р. і 420 тис. чол. — у 1995 р. До західних країн поїхав кожен п'ятий емігрант. Протягом 1994-1998 pp. найбільша кількість вихідців з України переїхала до Росії (798 тис. чол.), Ізраїлю (101,6 тис. чол.), США (69 тис. чол.) і ФРН (49,7 тис. чол.).

Нині за кордоном працює від 1 до 3 млн українських громадян, переважна частина яких влаштовується на роботу нелегально.

Список використаноїта рекомендованої літератури

1. Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.

2. Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.

3. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.

4. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.

5. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.

6. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.

7. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.

9. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.

10. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002.

11. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.

12. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.

13. Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.

14. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.

15. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. — К., 1999.

16. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002.

17. Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбал-кина. — М., 1997.