Сторінка
2

Угода про охоронні заходи, антидемпінгову практику, пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Для антидемпінгових розслідувань, як правило, потрібне звернення національної промисловості.

Власті країн, які вважають, що до них застосовується політика демпінгу, мають публічно оголосити про початок антидемпінгового розслідування і повідомити про це уряди країн-експортерів. Після початку розслідування експортери та імпортери товарів, яких підозрюють у демпінгу, мають право дати пояснення. Експортери повинні надавати властям найточнішу інформацію. Окремі дії у процесі розслідування можуть відбуватися у конкретних місцях (on-the-spot investigations). Відмова у наданні можливості для здійснення такого дослідження дає право компетентним органам використовувати в розслідуванні інформацію, яку вони вважають найдоречнішою (best available information).

Порівняти експортну ціну (export price) і ціну внутрішнього ринку (home consumption price) досить складно. Занижені внутрішні ціни не беруться до уваги за таких умов:

• відповідні продажі мають місце протягом періоду, що перевищує один рік;

• середня продажна ціна на внутрішньому ринку нижча, ніж зважені середні затрати виробництва одиниці продукції (the weigthed average unit cost);

• обсяг продажів за цінами, нижчими за затрати виробництва, перевищує 20 % загального обсягу;

• затрати не компенсуються протягом розумного часу.

Середні ціни визначаються як середньозважені ціни внутрішнього ринку і середньозважені ціни всіх експортних угод або як середньоарифметичні внутрішні й експортні ціни всіх угод. Якщо експортна ціна значно коливається, то середньозважену ціну внутрішнього ринку можна зіставити з ціною конкретної експортної угоди. Для валютних розрахунків слід брати до уваги валютний курс за станом на дату продажу (date of sale) або курс, зазначений у форвардному контракті.

Якщо ціна внутрішнього ринку не прийнятна для порівняння з експортною ціною, то дозволяється використовувати розрахункову ціну, яка обчислюється, виходячи із затрат промисловості, що поставляє товари на експорт. Для розрахунку використовується інформація реального усталеного бухгалтерського обліку виробника (експортера), враховуються накладні витрати та прибутки, які звичайно мають місце у підприємницькій діяльності зі схожими товарами. Якщо ціну товару зазначеними способами встановити не вдається, то дозволяється розраховувати її, спираючись на реальну інформацію аналогічних експортерів (виробників), їх середньозважені витрати та прибутки, а також використати будь-який резонний спосіб розрахунків за умови, що обсяг торгівлі цим товаром не перевищує обсягу торгівлі схожим товаром відповідних експортерів (виробників).

Звинуваченнями у демпінгу можна знехтувати і не розпочинати розслідування за таких умов:

• демпінг не перевищує 2 % експортної ціни;

• частка імпорту з конкретної країни не перевищує 3 % імпорту всіх подібних товарів (але це не застосовується у тому разі, якщо країни з частками імпорту, меншими 3 %, становлять разом 7 % загального імпорту відповідного продукту);

• шкода є мізерною.

Розпочате антидемпінгове розслідування припиняється, якщо у ціні товару, який постачається з економічно розвиненої країни, субсидії становлять лише 1 % і обсяг субсидованого імпорту невеликий. Для товарів походженням з країн, що розвиваються, допускається рівень субсидій обсягом до 2 %, а субсидований імпорт не повинен перевищувати 4 % загального імпорту. Зазначене правило не застосовується, якщо частка кожної країни, що розвивається, не перевищує 4 % імпорту, але загальна частка таких країн більша 9 %.

Угодою про антидемпінгову практику та Угодою про субсидії і врівноважені заходи передбачена можливість накладення мит країнами, яким завдано шкоди, на рівні, що нижчий за рівні демпінгу і субсидії. Це відомо як "правило меншого мита" (lesser duty rule).

Згідно із зазначеними угодами владні органи, які здійснюють розслідування, мають право вживати тимчасових заходів (provisional measures) — вимагати від порушників внесення грошових сум (cash deposits) або облігацій (bonds). Якщо накладена згодом санкція перевищує внесені грошові суми або вартість облігацій, то винуватців звільняють від доплати. Якщо ж санкція виявиться нижчою, то винуватці мають право вимагати відшкодування переплаченого.

Експортери мають право запропонувати підвищення експортних цін для того, щоб уникнути антидемпінгових і врівноважених заходів. Це може відбуватися лише після того, як власті у результаті розслідування дійдуть висновку про наявність завданої шкоди національній промисловості. Змусити експортерів підвищити експортні ціни не можна, це справа добровільна.

Максимальна тривалість терміну для здійснення розслідування у контексті обох угод становить 18 місяців. Перед оголошенням остаточного рішення компетентні органи, що виконують розслідування, мають повідомити зацікавленим сторонам усі факти, на яких ґрунтується рішення.

Врівноважені та антидемпінгові мита мають встановлюватися окремо для кожного експортера (виробника). Якщо їх кількість велика, то дозволяється визначати мито, спираючись на статистично достовірні приклади, у такому разі з експортерами (виробниками) необхідно порадитися.

Вжиття заходів потрібно постійно контролювати, якщо відпадає потреба у таких заходах, їх дія має припинятися.

Угодою про антидемпінгову практику та Угодою про субсидії і врівноважені заходи визначено, що такі заходи автоматично втрачають чинність через п'ять років після початку застосування. Для продовження їх чинності потрібно, щоб дослідженням було встановлено, що відсутність заходів призведе до поновлення або виникнення нових підстав для демпінгу і матеріальної шкоди.

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Перед тим, як розглянути Угоду про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, слід ознайомитися з основними інвестиційними заходами у сфері міжнародної торгівлі:

• вимога про місцевий вміст (local content requirement): у процесі виготовлення певної продукції обов'язково має використовуватись певна частка (обсяг) складових частин місцевого походження;

• вимога балансування торгівлі (trade-balancing requirement): імпорт і експорт мають бути у певному співвідношенні;

• вимога валютного балансування (foreign exchange balancing requirement): валютні затрати від імпорту і валютні надходження від експорту та з інших джерел мають перебувати у певній пропорції;

• валютні обмеження (exchange restrictions): обмеження на доступ до іноземної валюти;

• вимога внутрішнього продажу (domestic sales requirement): обов'язок продавати певну частку своєї продукції на національному ринку відповідної держави;