Сторінка
3

Угода про державні замовлення, Державна торгівля, торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Угодою визначено майнові й особисті немайнові права авторів (moral rights). Суміжними вважаються права:

• виконавців;

• виробників аудіо- і відеозаписів;

• організацій теле- і радіомовлення.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності доповнює Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів (1886 р.) і Женевську конвенцію про авторське право (1952 р.) щодо таких об'єктів:

• комп'ютерних програм і баз даних;

• прав оренди на комп'ютерні програми, звукозаписи і фільми (rental rights to computer programmes, sound recordings and films);

• прав виконавців (performers) і продюсерів фонограм (producers of phonograms);

• прав організацій мовлення (broadcasting organizations). Знаками для товарів і послуг є позначення або їх комбінації (signsor combinations of signs), за якими товари або послуги (goods or services) певного підприємства (undertaking) можна відрізняти від таких самих товарів і послуг інших підприємств. Власники зареєстрованих знаків мають право забороняти третім особам використовувати ідентичні або схожі знаки для тих товарів і послуг, для яких зареєстровані відповідні знаки, якщо таке використання може ввести в оману (to cause confusion).

Згідно з положеннями угоди країни мають припинити практику, за якої використання іноземного товарного знаку дозволяється лише у комбінації з національним. Забороняється також запроваджувати щодо знаків спеціальні вимоги (special requirements), які заважають відрізняти знаки один від одного. Умови видачі ліцензій і від-ступлення знаків належать до компетенції держав, але угодою не дозволяється пов'язувати видачу ліцензій або відступлення знаків з відчуженням того бізнесу, де використовується знак.

Зазначеною угодою визначено певні критерії щодо скасування реєстрації знаків (наприклад, безперервне їх невикористання впродовж щонайменше трьох років).

Промисловим зразком вважаються декоративні ознаки (ornamental features) виробів, наприклад, форми (shapes), лінії (lines), мотиви (motifs), кольори (colors).

Згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності критеріями охороиоспроможиості промислових зразків є новизна й оригінальність (originality). Власник промислового зразка, якому надана охорона, має виключне право на його використання, а також право заборонити третім особам виготовляти, продавати або імпортувати вироби, що втілюють відповідні промислові зразки.

Зазначення географічного походження товарів означає, що якість, репутація та інші характеристики пов'язані з географічним походженням товарів. Відповідно до угоди держави зобов'язані не реєструвати товарні знаки, що містять обманну вказівку про географічне походження товарів (misleading indication of the geographical origin of goods).

Угодою передбачено, що секретам виробництва (trade secrets), іншими словами, ноу-хау (know-haw) має надаватися правова охорона.

В угоді секрети виробництва визначено як об'єкт власності і зазначено, що власники повинні мати можливість запобігти розкриттю (to disclose), одержанню (to acquire) або використанню (to use) їх третіми особами всупереч чесній комерційній практиці (contrary to honest commercial practices).

Згідно з угодою топографії інтегральних мікросхем повинні охоронятися відповідно до Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем (Washington Treaty on Intellectual Property in Respect of Integrated Circuits, 1989).

В угоді зафіксовано, що імпорт або продаж виробів, у яких використані топографії інтегральних мікросхем, без дозволу на це власника права (right holder) є незаконним, при цьому передбачено випадки так званого невинного порушення.

Угодою визначено мінімально допустимі терміни охорони прав у сфері інтелектуальної власності. Наприклад, запатентований винахід охороняється впродовж 20 років від дати подання відповідної заявки, промисловий зразок — щонайменше 10 років; товарний знак — 7 років від дати першої реєстрації (initial registration) або дати її чергового поновлення.

Угодою ТРІПС передбачена можливість боротьби із зловживаннями з боку власників прав інтелектуальної власності. Це може мати місце тоді, коли власник необгрунтовано обмежує торгівлю або негативно впливає на передачу технології.

В угоді зазначається, що норми законодавства у сфері інтелектуальної власності мають не лише проголошуватися, а й виконуватися, з порушеннями слід боротися, спираючись на норми цивільного, адміністративного і кримінального права.

Угодою передбачено перехідні періоди для різних груп країн, протягом яких національне законодавство має бути узгодженим з її

положеннями. Наприклад, найменш розвиненим країнам на це від-ведено 11 років (до 1 січня 2006 р.).

Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності можна розглядати як інструмент глобальної гармонізації стандартів у сфері охорони прав інтелектуальної власності, що потребує знач-них змін передусім із законодавчого регулювання інтелектуальної власності у країнах, що розвиваються. Окремі з цих країн повинні впровадити охорону фармацевтичних і хімічних товарів. У багатьох країнах на момент укладення угоди була відсутня правова охорона комп’ютерного забезпечення, сортів рослин тощо. Інші групи країн теж мають виконати певну роботу у цьому напрямі.

У минулому зворотний інжиніринг (reverse engineering) викорис-товувався як важливе джерело технологій для країн, що розвивають-ся. Угодою передбачено передачу технології насамперед на комер-ційних засадах, що може сприяти створенню спільних підприємств і розвитку інших форм міжнародної передачі технологій.

Список використаноїта рекомендованої літератури

1. Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.

2. Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.

3. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.

4. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.

5. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.

6. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.

7. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.

9. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.

10. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002.

11. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.