Сторінка
3

Світові ринки. Сільськогосподарська сировина, руди і метали, паливо

Західна Європа отримує газ передусім з родовищ Північного моря, Нідерландів, Росії та Алжиру. 75 % вартості світової торгівлі скрапленим газом припадає на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Основний імпортер газу у регіоні — Японія, великими імпортерами є також Південна Корея і Тайвань.

Зростає у світі попит на продукти переробки природного газу. Провідний постачальник конденсату — Алжир (16 млн т щороку).

Вугілля. Запасів вугілля у світі значно більше, ніж сумарних запасів нафти і газу. За станом на середину 90-х років видобувні запаси вугілля становили 1600 млрд т. Цього обсягу мало б вистачити на 440 років. 96 % запасів вугілля припадає на 10 країн: Росію, США, Південну Корею, Австралію, ФРН, Південно-Африканську Республіку, Великобританію, Польщу, Індію. 65 % видобутого вугілля використовується для виробництва електроенергії, значні його обсяги застосовуються також в металургійній промисловості.

У середині 90-х років у світі щороку видобувалося 3,5 млрд т вугілля. Найбільшим його продуцентом був Китай (1,2 млрд т), експортером — Австралія (130 млн т).

Світові ціни на вугілля досить різноманітні, що зумовлено сортністю продукції та іншими чинниками. Енергетичне вугілля дешевше, ніж коксівне. Наприкінці XX ст. ціна однієї тонни енергетичного вугілля у світі встановилася на рівні 32-40 дол. (на умовах FOB), а коксівного — 35-53 дол.

Список використаноїта рекомендованої літератури

1. Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.

2. Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.

3. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.

4. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.

5. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.

6. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.

7. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.

9. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.

10. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002.

11. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.

12. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.

13. Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.

14. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.

15. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. — К., 1999.

16. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002.

17. Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбал-кина. — М., 1997.

18. Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. — М.: Изд-во МГУ; Дело и сервис, 1998.