Сторінка
6

Туристичні інвестиції у Карпатському регіоні

Багата область і на об’єкти історико-культурної спадщини, яких нараховуєтся понад 3,5 тис. Більше двох тисяч охоронних об’єктів розміщені у м. Львів; історико-культурний ансамбль його центральної частини включений у 1998 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО. З 1996 року в області має місце тенденція стабільного зростання туристично-екскурсійного потоку, у 2002 році екскурсійними послугами скористалося 150 тис гостей [7].

Внутрішньообласний розподіл туристичних потоків на Львівщині здійснюється в радіальному напрямку від Львова, який виступає одним з найбільших центрів туристичного притягання в Центрально-Східній Європі.

Провідне місце у структурі туристичної діяльності Львівщини займає санаторно-курортне лікування та відпочинок (діє 81 санаторій та пансіонат з лікування, у яких у 2001 році оздоровились 216,8 тис осіб). Заклади відпочинку Львівської області представлені пансіонатами, турбазами. В області діє 269 підприємств, ліцензованих на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього, масового і оздоровчо-спортивного видів туризму, а також проведення екскурсійної діяльності. У 2001 році послугами туристичних фірм скористалися 110,3 тис осіб. З них 23% виїжджали за кордон, 25% - іноземні туристи, 52% охоплені внутрішнім туризмом.

Все більшого розвитку набувають альтернативні форми туризму – екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність серед них отримав у Львівській області зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах: Карпати, Передкарпаття, Розточчя. Згідно з даними львівського осередку Спілки сприяння розвитку зеленого туризму, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель. У 2001 році в області діяло 65 підприємств готельного господарства. Станом на 01.04.2002 року було сертифіковано 10 готелів, в тому числі чотиризіркові – „Гранд-отель”, „Дністер”, „Женева” (Трускавець). Позитивною тенденцією протягом останніх років є формування цілої мережі невеликих комфортабельних закладів розміщення туристів (готель „Еней”, „Валентина”, „Олена” та ін.). Обсяг реалізації в області санаторно-курортних та відпочинкових послуг у 2001 році становив 232,3 млн грн, що становить 4,5% загального обсягу послуг населенню [7].

Прикордонна інфраструктура.

Однією з головних передумов розвитку туризму і рекреації у прикордонних районах є розбудова, облаштування наявних та введення у дію нових прикордонних переходів. На території Львівської області по периметру державного кордону з Республікою Польща довжиною 250 км функціонують 7 пунктів пропуску через державний кордон України: 4 автомобільних – „Шегині”, „Рава-Руська”, „Смільниця”, „Мостиська-2” – та три залізничних – „Хирів”, „Мостиська-2”, „Рава-Руська”.

Торгівля і ресторанне господарство.

Реформування власності якісно змінило ситуацію на ринку продовольчих та промислових товарів, що дає можливість задовольняти потреби як місцевого населення, так і відвідувачів регіону. Особливого поширення набули ринки (у 2001 році їх кількість становила 117) та індивідуальна приватна торгівля у населених пунктах і туристичних і курортних центрах області. Привабливими для туристів та рекреантів є підприємства ресторанного господарства області (ресторани, кафе, бари), яких на кінець 2001 року було 2488 на 126 тис місць.

Аналіз наявної матеріально-технічної бази та рекреаційної інфраструктури дозволяє зробити висновок про очевидну наявність факторів для перспективності та економічної доцільності розвитку рекреаційної сфери, перетворення Львівщини у туристичний регіон загальноєвропейського значення. Проте стан матеріально-технічної бази далекий від світових стандартів, тому ключовим питанням у найближчій перспективі є її модернізація [7].

Крім Львова, на території області за особливостями рельєфу, ландшафтними та етнокультурними характеристиками виділяються 4 рекреаційно-туристичні райони: Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський і Карпатський. У дослідженні в рамках проекту „Туристичний потенціал Західної України” дано оцінку туристично-рекреаційного потенціалу кожного з них і вказано основні форми туризму, які є найпоширенішими (лікувально-оздоровчий, відпочинковий, культурно-пізнавальний, гірськолижний, кваліфікований, екологічний, сентиментальний, конференційний, сільський, релігійний).

Проведено шляхом анкетування маркетингове дослідження приїзного туризму та туристичних продуктів, зроблено анкетування місцевих адміністрацій Львівської області щодо стану місцевої туристичної індустрії та потреб залучення інвестицій для туристичної інфраструктури. Як показало дослідження, дуже важливим є вкладання коштів у створення та модернізацію готелів та мотелів, конгрес-центрів і виставкових центрів (Львів), розвиток санаторіїв (Городоцький, Старосамбірський район, Трускавець), створення гірськолижної інфраструктури у гірських районах.

Основним видом пільг вітчизняним та іноземним інвесторам на Львівщині є надання земельних ділянок під заставу нерухомості, утворення спільних підприємств. На території Львівщини функціонуюють два єврорегіони – „Карпатський” та „Буг” (тут існує співпраця з прикордонними повітами Люблінськог воєводства щодо обміну досвідом, підготовки спільних проектів, проведення заходів з туризму).

У всіх районах та містах обласного підпорядкування є розроблені документи, які стосуюються планів місцевого розвитку. Це стратегії соціально-економічного розвитку, програми розвитку туризму (у п’яти районах і всіх містах), програма розвитку санаторно-курортної сфери туризму та відпочинку Старосамбірського району.

У Карпатському регіоні було здійснено багатопоказниковий аналіз туристичної привабливості адміністративних районів у трьох сферах: туристичній та інвестиційній атракційності (ці сфери забезпечують для потенційного інвестора оцінку привабливості та підготовленості території) і рецепційної атракційності (туристичне загосподарювання). Авторами проекту „Туристичний потенціал Західної України” було запропоновано виділяти три класифікаційні групи районів та міст: високо-, середньо- і достатньопотенціальних. На основі цієї класифікації здійснюється селекція районів за ступенем інвестиційної привабливості для розвитку туристичних продуктів і їхньої інфраструктури.