Сторінка
5

Легка промисловість України

Рис.4.

Рис. 5. Легка промисловість України

Легка промисловість мас тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролак­таму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується також з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоло­віки. При розміщенні галузей враховують забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окре­мих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціа­льну інфраструктуру.

Зміни в розміщенні легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне - на споживача, лляне - на сировину. [4]

3.2. Сучасна територіальна організація.

Група галузей, що забезпечує населення тканинами, одя­гом, взуттям та іншими предметами споживання, становить легку промисловість. Вона відноситься до обробної промис­ловості та включає текстильну, взуттєву і швейну галузь. Ця галузь тісно пов'язана з сільським господарством, га­лузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує легку промисловість ок­ремими видами сировини, машинобудування — обладнан­ням, хімічна промисловість — хімічними волокнами, барв­никами. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важ­кою індустрією, наприклад металургією, що дозволяє раціо­нально використовувати трудові ресурси. Легка проми­словість частіше за все є в тому або іншому територіаль­ному комплексі як додаткова галузь (або галузі), що обслу­говує, але іноді вона відіграє ще й районотвірну роль. Клю­чові фактори розміщення підприємств легкої промисло­вості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.

Територіальна організація легкої промисловості зумов­лена перш за все впливом споживчого та сировинних фак­торів. Кожен із цих факторів діє по-різному — залежно від стадії виробництва та техніко-економічних особливостей тієї або іншої галузі. Окрім галузевого та споживчих фак­торів, велике значення має забезпеченість тієї або іншої території робочою силою.

Підприємства первинної переробки сировини мають ве­лику кількість відходів (до 30-40% ваги вихідної сирови­ни) і тому тяжіють до сировинних баз. Волокнисті куль­тури обробляють у місцях їхнього виробництва, а тварин­ницька сировина піддається первинній переробці далеко від сировинних баз. Так, миття вовни можна здійснювати на шляху транспортування сировини за наявності водо- та паливопостачання. Розміщення виробництва шкіри може бути сполучене як з тваринницькою базою, так і з цент­ром споживання м'яса.

На розміщення легкої промисловості (особливо її голов­ної галузі — текстильної) великий вплив справляє науко­во-технічна революція. Це відбивається перш за все на концентрації текстильного виробництва, на зміні його си­ровинної бази. Натуральне волокно поступово витісняєть­ся хімічними волокнами. Велика кількість тканин вироб­ляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.

У шкіряній промисловості значне місце займають штуч­ні шкіри.

Промисловість органічного синтезу як сировинна база для легкої промисловості різко змінила умови розміщен­ня її підприємств у окремих районах.

На відміну від первинної обробки сировини, виробницт­во готової продукції характеризується більш складним розміщенням. При виборі варіанту розміщення врахову­ють сировинний, споживчий та трудові фактори. Головним виступає фактор трудових ресурсів, бо легка промисловість — найбільш працемістка галузь і разом з тим населення є споживачем готової продукції. Таким чином, райони, за­безпечені трудовими ресурсами, масово споживають про­дукцію легкої промисловості та тим самим створюють сприятливі умови для розміщення її підприємств.

Легка промисловість України представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями. За ви­пуском продукції, за вартістю основних виробничих фондів перше місце займає текстильна промисловість. Головною галуззю текстильної промисловості в Україні, як і в усьо­му світі, є бавовняна галузь. Бавовняне виробництво краї­ни знаходиться у великій залежності від постачальників-сировини. Тому в нашій країні передбачається відновлен­ня бавовництва в південних районах. Завдяки цьому Ук­раїна зможе забезпечити свою бавовняну промисловість на 70% власною сировиною і на стільки ж відсотків знизити собівартість виробництва тканин. В Херсоні вже введена в дію експериментальна лінія бавовняно-очисного заводу, що споруджується тут у відповідності з Державною про­грамою розвитку легкої промисловості. Бавовняні ткани­ни та інші вироби з бавовни виробляються у Херсоні, Тер­нополі, Донецьку, Полтаві, Києві, Чернівцях, Івано-Франків­ську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі, Миколаєві; більша частина виробляється на трьох комбінатах — Херсонсько­му, Донецькому, Тернопільському. Інші підприємства про­дукують переважно пряжу та нитки.

Другою за значенням є вовняна промисловість. Сиро­виною служить вовна, добавки з штучних та синтетичних волокон. У вовняній промисловості здійснюється первин­на переробка вовни та виготовлення пряжі, тканин та ви­робів з них. Підприємства вовняної промисловості розмі­щені у Харкові, Луганську, Одесі, Дунаєвцях, Сумах, Богуславі та інших. [5]

4. Зовнішня торгівля продукцією легкої промисловості.

Значна питома вага в експорті держави належить товарам лег­кої промисловості, яких у 1999 р. було вивезено з країни до спо­живачів в інших державах на суму майже 612 млн. дол. США (бі­ля 5,3% загального обсягу експорту України). Передові позиції у структурі закордонних поставок предметів споживання займала швейна промисловість, вивізна вартість товарів складала більше половини всього експорту легкої промисловості. Гак, текстиль­ний одяг та предмети оцінювалися на суму 304,5 млн. дол. США, а трикотажний одяг та його предмети - на суму майже 36 млн. дол. США, що разом склало більше 340 млн. дол. США, або 55,6% усієї експортної продукції легкої промисловості. Доволі вагомою у закордонному вивозі є шкіряна сировина, якої постав­лено на суму 79,2 млн. дол. США, або 12,9% загального обсягу експорту предметів народного споживання, а також взуття, зага­льна вартість якого склала 58,4 млн. дол. США. а 9,5%. За межі України постачається велика група текстилю і текстильних виро­бів, зокрема, бавовняні, спеціальні та шовкові тканини (із натура­льного шовку), вовна, нитки з хімічних і рослинних волокон, вата, килими, текстильні матеріали, трикотажне полотно та інші готові текстильні вироби, а, загалом, на суму 113,6 млн. дол. США, або 18,5% експорту легкої промисловості. Причому, найбільша частка у цій групі товарів належить ниткам із хімічних волокон - 41,4%. З інших товарів легкої промисловості, які вивозяться з країни, відзначимо ще вироби зі шкіряної сировини, хутряну сировину, головні убори, парасольки, оброблені перо та пух, іграшки, ігри.