Сторінка
7

Комплекс з виробництва будівельних матеріалів України

У 2003 р. за рахунок усіх джерел фінансування освоєно капітальних вкладень на суму 19,5 млрд. грн., що на 11,2 відсотка більше, ніж у 1999 році, з яких 14,0 млрд.грн., або 71,8 %, - по об’єктах виробничого призначення і 5,5 млрд.грн. (28,2 %) - невиробничого призначення. На будівництві житла за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 3,28 млрд.грн., або 16,8 % капітальних вкладень від загального обсягу.

За рахунок коштів Державного бюджету освоєно 1,2 млрд. грн. капітальних вкладень (6,2 % до їх загального обсягу), місцевих бюджетів – 0,9 млрд.грн. (4,5%), підприємств та організацій – 13,2 млрд.грн. (67,6 %), інших джерел фінансування (включаючи кошти населення) – 4,2 млрд.грн. (21,7 %).

Підприємствами державної форми власності освоєно капітальних вкладень на суму 9,98 млрд.грн., або 51,2 %, колективної – 8,0 млрд.грн. (41,2 %), приватної –1,3 млрд.грн. (6,8 %), міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав –0,16 млрд.грн. (0,8%).

У галузі житлого будівництва спостерігається падіння обсягів будівництва через відсутність його фінансування. Державою було профінансовано лише 1,6% від загального будівнитва минулого року. Вітчизняні комерційні банки, ЄБРР та інші фінансові організації також не бажають кредитувати довгостровоке житлове будівництво. Головна причина цього полягає у відсутності законодавства, що регулює сферу довгострокового іпотечного кредитування житла. Головними законами в цій сфері мають стати новий Житловий кодекс та закон “Про іпотеку”, які вже були прийняті, але вони розв’язують лише деякі проблеми, що існують у житловому буідвництві.

Щодо організаційних засад створення конку­рентного середовища на внутрішньому ринку, тобто реалізації тендерних процедур, то ця робота стримується через відсутність законодавче вре­гульованого механізму майнової відповідальнос­ті за порушення умов договору підряду. Під затверджені бюджети оголошуються тенде­ри, підписуються контракти, будівельники почи­нають працювати у борг, а через ненаповнення бюджету платежі не проводяться, часто фінан­сування взагалі припиняється і будівельні орга­нізації банкрутують.

Є багато недоліків і в системі ціноутворення. Трирівнева система - базисна кошторисна вар­тість. договірна частина вартості та компенсацій­ний фонд - допомогла вийти з кризи в період гіперінфляції. Але опосередкованість багатьох коефіцієнтів, створення штучних базисних рівнів, складність розрахунків – все це в умовах еконо­мічної стабілізації перетворюється в негатив і вимагає інших підходів.

Отже, головна проблема будівельної галузі України є формування позабюджетних інвестицій.

На сьогоднішній день існує кілька можливих способів залучення ресурсів для кредитування бу­дівництва і придбання житла. Джерелами цих ре­сурсів зокрема можуть виступати:

• населення, яке потребує поліпшення житлових умов;

• підприємства, що бажають вирішити житлові проб­леми своїх співробітників;

• державні органи керування і місцеві адміністрації;

• фінансові інвестори.

Принципові схеми залучення коштів кожної з цих груп представлені у додатку Б.

Розглянемо більш докладно модливі пропозиції щодо розв’язання цієї проблеми з урахуванням досвіду інших країн.

Одним із видів фінансового забезпечення жит­лового будівництва може стати довгострокове кредитування, або іпотека. Іпотека – це застава землі та нерухомого манна для отримання в банку дов­гострокового кредиту. Сьогодні іпотека є найпоширенішим видом фінансових операцій у розвинутих країнах. Вкладання коштів в іпотечне кредитування будівництва житла можна віднести до найліквідніших банківських активів.

Сутність іпотеки зводиться до того, що:

1. Вартість житла, яке клієнт бажає збудувати, розбивається на дві нерів­ні частини – базову і термінову.

2. Базову вартість клієнт сплачує відразу за рахунок власних коштів, тоді як термінова гаситься за рахунок банківського або будь-якого іншого кредиту.

3. Отримавши житло і розрахувавшись із підрядником, клієнт займає його протягом певного періоду на правах оренди або найму. За цей час він повинен повернути банку (фактичному власникові отриманого житла) основ­ний борг і сплатити відповідні відсотки, причому борг, як правило, оплачуєть­ся рівними частинами.

4. Після завершення розрахунків із кредитором клієнт отримує замовлене та збудоване ним житло у повну власність. При неспроможності повернути кредит застава, під яку він брався, відчужується і продається з аукціону.

Нині в світі існує кілька моделей іпотечного кредитування житлового бу­дівництва, найпоширеніші з них американська та німецька.

Американська схема іпотечного кредитування будується на основі банків­ського кредиту. Вона не пов'язана з конкретним об'єктом будівництва. Най­поширенішим видом позички є "позичка-вартість" – 50% з терміном 5 років.

Німецька іпотечна модель менш гнучка, вона заснована не на залученні банківського капіталу, а на використанні коштів самих учасників іпотеки. Для цього утворюються товариства колективних вкладів у нерухомість.

Іпотека широко використовується в інших пост соціалістичних країнах. Так, після прийняття закону "Про іпотеку" було створено Російську іпо­течну асоціацію, куди увійшли 40 суб'єктів Феде­рації. Зараз працюють з Урядом над створенням механізму стимулювання банківської системи з надання кредитів під невеликий для середнього класу відсоток. Крім цього, у державній Думі Росії вна розгляді проект закону про надання пільг фі­зичним та юридичним особам, які займаються ін-вестнційио-будівельгюю діяльністю.

У столиці Російської Федерації м. Москві головним засобом за­лучення коштів населення для виконання будівельних робіт є міська держав­на житлова облігаційна позика, яку надає департамент муніципального житла, а обслуговує генеральний менеджер – комерційна банківська установа, що уклала з емітентом відповідну угоду.