Сторінка
2

Природні передумови розміщення продуктивних сил

Виступаючи предметами праці, природні ресурси оцінюються з рі­зних позицій, головними серед яких с: умови формування й поширення певного виду ресурсу; сучасні й перспективні можливості використання; розміщення родовищ природних ресурсів відносно районів їх споживан­ня; наявність достатньої робочої сили і транспортної інфраструктури для експлуатації конкретного ресурсу.

Для складання схем розміщення галузей економіки країни і ком­плексного розвитку господарства економічних районів велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу, тобто його запаси. За значенням запаси корисних копалин поділяють на дві групи; балансові, ви­користання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини й гірпичо-технічними умова­ми експлуатації; та позабалансові, котрі за наявного рівня технології експлуатувати економічно невигідно. До позабалансових відносять ресурси з малою потужністю запасів, низьким вмістом цінного компонента, складними умовами експлуатації.

Запаси корисних копалин визначають за потужністю пластів або рудних тіл, їх протяжністю або глибиною залягання, вмістом корисного компонента й іншими показниками. В геології вирізняють чотири категорії запасів корисних копалин: А - детально розвідані й вивчені; В і С -розвідані менш детально; С, - оцінені попередньо й приблизно. Водно­час, коли йдеіься про геологічну розвідку нових територій, розрізняють прогнозні запаси для оцінки потенційних ресурсів. Запаси корисних ко­палин за категоріями А,В,С ,С разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси

До промислових запасів належать вивчені й розвідані запаси, гото­ві для експлуатації. Гірничорудні підприємства будують за наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А.В,С.

Природні ресурси вивчають за їх природничим і економічним зна­ченнями. Тому для проектування розміщення продуктивних сил потрібна інформація стосовно економічної оцінки природних ресурсів, яка перед­бачає розробку інтегральних кількісних і якісних показників ПРП окремих регіонів і країни в цілому.

За сучасних умов роз-ви гок господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей - від територіального поєднання природних ресурсів. Під територіальним поєднанням природних ресур­сів О. О. Мінц пропонує вважати джерела ресурсів різних видів, розміщені на певній цілісній території і поєднані фактичним або перспективним спі­льним використанням у межах єдиного виробничо-територіального комплексу (земля, вода, ліс, мінерально-сировинні ресурси), а також при­родні умови (клімат, рельєф тощо). Поєднання природних ресурсів є специфічним для будь-якої території.

Ретельному вивченню підлягають лише окремі елементи природ­ного комплексу, необхідні для розвитку гірничодобувної промисловості, сільського й лісового господарства і забезпечення економіки країни енер-гетичними, сировинними та іншими ресурсами. Однак в сучасних умовах поелементне вивчення природного комплексу не забезпечує комплексно­го вивчення і використання природних ресурсів окремих регіонів.

Територіальне поєднання природних ресурсів є не сумою розрізне­них ресурсів, окремих природних чинників, а єдиним природним комплексом, усі елементи якого взаємопов'язані. У тому чи іншому регіо­ні природні ресурси використовуються здебільшого без урахування взаємодії природного комплексу. Наприклад, унаслідок перерубки роз­рахункової лісосіки, неправильного використання лісового фонду значні його масиви опинилися під загрозою знищення, що, в свою чергу, при­зводить до порушення водного режиму місцевості, а отже, негативно позначається на землеробстві.

Особливих збитків як господарству, так і навколишньому середо­вищу завдає пріоритетне використання одного виду ресурсу. Так, використовуючи економічно ефективний відкритий спосіб видобутку ву­гілля, руд і нерудних матеріалів, не завжди визначають його економічний ефект. При цьому під складування відходів вилучаються тисячі гектарів родючих земель, порушується екологічна рівновага. Тільки недавно по­чали рекультивувати відпрацьовані кар'єри, золовідвали енергетичної та металургійної промисловості.

Максимальне використання вигод від територіального поєднання природних ресурсів дає змогу не тільки отримати найбільший господар­ський ефект, а й успішно вирішувати складні питання охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокори­стування.

Ресурсозбереження в галузях економіки виявляється в здійсненні комплексу пріоритетних галузевих і міжгалузевих заходів. Вони мають забезпечувати випереджання темпів зростання кінцевого результату, зме­ншення витрат природної сировини шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, скорочення втрат сировини під час видобутку, зберігання, транспортування та використання. Максимально тре­ба використовувати вюринпі. супутні та побічні ресурси, залучати додаткові джерела сировини, передусім місцевої, а також замінники й нові види матеріалів.

Література

1. Іщук С.1. Розміщення продуктивних сил: теорія, методи, практика. – К.: Вид-во ЄУФІСМБ, 2001. – 216 с.

2. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. та ін. Розміщення продуктивних сил: Навч. посіб. – К., 1096.

3. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є. П. Качана - К.: Вища шк., 1997. – 350 с.

4. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Г.П. Баб’як, В.Я. Брич, М.П. Дусановська та ін.; За ред. Є.П.Качана. – К.: Вища шк., 1999. – 375 с.

5. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Качана. – К., Юридична книга, 2001. – 552 с.

6. Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. – 76 с.