Сторінка
10

Фінансова система України

Розділ 3. Перспективи розвитку фінансової системи України в контексті досвіду зарубіжних країн

3.1. Фінансова система Австрії, Великобританії і Японії: досвід та проблеми формування

Австрія

Сьогодні Австрія є одним із найважливіших зовнішньоекономічних парт­нерів України, за обсягом товарообігу посідаючи п'яте місце з-поміж країн євро-зони. На перший квартал 2003 року обсяг товарообігу між Україною та Австрією сягнув 126,2 млн. доларів США, що на 45,1% більше за аналогічний торішній період'. Отже, економічні відносини між двома країнами розвиваються надзви­чайно динамічно. Крім того, Австрія — єдина країна з першої п'ятірки партне­рів України у єврозоні, де сальдо платіжного балансу за рахунком товарів та пос­луг є позитивним. Обсяг імпорту з Австрії у першому кварталі 2003 року становив 47.6 млн. дол. США (на 5,0% більше, ніж за І квартал 2002 року), то­ді як експорт в Австрію сягнув 78,6 млн. дол. США (на 89,0% більше, ніж за І квартал 2002 року). Така динаміка торговельних відносин свідчить про істот­ну залежність процесів економічного зростання в Україні від господарської ко­н'юнктури в Австрії.

Серед країн Євросоюзу Австрія перебуває на четвертому місці за обсягом ін­вестицій в українську економіку (11,2% від загального обсягу інвестованого ка­піталу. або 622 млн. дол. США). Для обслуговування таких бурхливих економіч­них стосунків українські банки відкрили 217 кореспондентських рахунків у своїх австрійських контрагентів, що становить майже третину від загальної кількості коррахунків у країнах ЄС (769). За цим показником Австрію випереджає лише Німеччина (389 коррахунків), тоді як Бельгія посідає третє місце лише з 43 кор-рахунками2. Така інтенсивність торговельних та фінансових відносин зумовлює, на нашу думку, актуальність і необхідність ретельного дослідження поточного стану й перспектив розвитку фінансової системи Австрії.

Австрійська фінансова система спирається головним чином на банківські ус­танови3. Упродовж останнього десятиріччя інвестори жваво переміщали свої на­копичення з банків до пенсійних фондів, товариств взаємного кредиту та стра­хових компаній. Проте оскільки власниками цих установ є переважно банки, їхня роль у фінансовому посередництві тільки зросла, незважаючи на звуження рин­ку власне банківських послуг (надання кредитів, залучення депозитів). Ринок ка­піталу лишається порівняно невеликим, що пояснюється незначною інвестицій­ною базою та відсутністю великих підприємств реального сектору (див. Таблиця 3. А.)

За даними таблиці, понад трьох чвертей усіх фінансових ресурсів австрійсь­ких резидентів розміщені у посередників. У структурі зобов'язань питома вага непосередницьких інструментів є дещо вищою (хоча й нижча від середньої у єврозоні) за рахунок того, що центральний уряд постійно розширює фінансу­вання через облігації державної позики. З іншого боку, підприємства й далі фі­нансують себе переважно через банки або за допомогою міжфірмового кредиту.

Іншою прикметною рисою австрійської фінансової системи є значна інтер­націоналізація, що відбулася у 1990-х роках: австрійські банки збільшили свої зарубіжні активи та зобов'язання, а також енергійно поширили свою діяльність на прилеглі країни Центральної та Східної Європи. Аналогічно корпоративні та приватні інвестори збільшили свої зарубіжні активи. Водночас інвестори-нере­зиденти помітно наростили свої вкладення в австрійську економіку — віз облі­гацій державної позики до акцій найбільших австрійських банків. У таблиці 3. А. високий ступінь відкритості фінансового сектору Австрії відображено тим фак­том, що майже половина активів і третина зобов'язань належать нерезидентам.

Процес європейської інтеграції виступив каталізатором підвищення конку­рентоспроможності австрійських кредитних інститутів. До того ж велика кіль­кість австрійських банків уклала стратегічні альянси з іноземними (здебільшо­го німецькими) банками через систему інвестиційно-засновницької участі.

Як і в інших країнах єврозони, сектор домогосподарств Австрії є чистим власником фінансових вкладень, тоді як нефінансові корпорації та уряд є чис­тими позичальниками. Фінансовому сектору належить майже нейтральна чис­та позиція, проте, зважаючи на роль фінансового посередництва, його баланс є надзвичайно потужним.

Фінансові вкладення австрійських домогосподарств істотно зросли протя­гом останнього півсторіччя, хоча щодо ВВП вони усе ще дещо нижчі за інші європейські країни. Питома вага традиційних банківських продуктів, таких як ощадні депозити, у розміщенні фінансових ресурсів істотно зменшилася остан­німи роками, що відповідає загальній тенденції єврозони. Проте частка банків­ських депозитів лишається порівняно великою за стандартами єврозони. Вод­ночас домогосподарства досить охоче позичають, тому зростання позичкової заборгованості помітно випереджає темп зростання наявного доходу. Але оскіль­ки зобов'язання домогосподарств зростають повільніше від вкладень, їхня чис­та позиція поліпшується.

На противагу цьому підприємства останніми роками нарощують свої фінансо­ві зобов'язання значно вищими темпами, ніж активи, отже, їхні чисті пасиви ста­новили 67% ВВП на кінець 2002 року. Головними формами заборгованості є пози­ки банків та опосередковане фінансування від центрального уряду. Фінансування через емісію акцій та облігацій лишається невеликим. Одна з причин — порівняно незначна кількість великих компаній. Корпоративний ландшафт Австрії характери­зується високою часткою малих та середніх, головним чином сімейних підприємств. На кінець 2002 року 986 компаній наймали 300 чи більше осіб, і лише 167 під­приємств мали персонал понад 1000 осіб4. Отже, в цілому фірми є надто малими для фінансування через фондовий ринок. Крім того, в минулому інвестиційні та бізнесові схеми, разом з пільговим оподаткуванням заборгованості порівняно з ак­ціонерним капіталом, традиційно схилялися до банківського фінансування.

Урядовий сектор також збільшував пасиви швидше за активи упродовж дос­ліджуваного періоду. Питома вага нерезидентів у фінансових трансакціях істот­но зросла останніми роками, що відбиває дедалі більшу інтернаціоналізацію фі­нансових ринків.

У фінансовому посередництві й надалі домінують банки, хоча їхня питома вага у залученні ресурсів і зменшувалася протягом 90-х років. Ощадні депозити, що десятиріччями були улюбленим фінансовим інструментом в Австрії, за аб­солютною величиною, очищеною від капіталізованих відсотків, скоротилися по­рівняно з 1995 роком. Якщо у 1998 році домогосподарства тримали близько 60% своїх активів у вигляді банківських депозитів, то у 2002 році частка останніх не перевищувала однієї чверті. Близько однієї третини новостворених активів при­падає на інвестиції у фонди взаємного кредитування, тоді як друга третина вкла­дена у пенсійні фонди та страхові компанії. На кінець 2002 року активи, якими управляли інвестиційні компанії, оцінювалися у 80% обсягу ощадних депозитів проти 20% сім років тому.