Сторінка
1

Основи ораторського мистецтва

Коли ми ведемо мову про ораторське мистецтво, ми за­вжди маємо на увазі одне й те саме: форму, в якій розгля­дається зміст. Під формою розуміється майстерність ви­кладання змісту. І коли мова йде про підвищення ефектив­ності ораторського мистецтва, майстерності, питання стоїть саме про форму передачі змісту, ідеї і аргументи на її до­ведення.

Існують певні чинники підвищення майстерності публіч­ного виступу: мовні, технічні, психологічні, педагогічні (дидактичні), логічні.

Мовні, технічні (інтонаційні) — це способи передачі Інформації. Вони впливають на якість інформації опосеред­ковано, підсилюючи (або послаблюючи) інформацію, чи паніть сприйнятою з точністю до навпаки. Культура мовна її інтонаційна (технічна) визначає ефективність впливу, це закономірність сприйняття, закономірність процесу пере­конаний. Психологічний чинник також дуже впливовий: слово спрямоване на людей, які в той час виконують діяльністьслухання, важку діяльність, отже оратору необхідно знати психологічні закономірності прояву уявлення, уваги, сприйняття. Необхідно знати також про дидактичні засоби підтримання уваги, організації контакту оратора і аудито­рії, що значною мірою впливає на ефективність слухання, навчання взагалі. Останній, логічний фактор, забезпечує організацію інформації з точки зору упорядкування про­цесу мислення, його послідовності, незаперечності, тотож­ності, доказовості.

Отже, існує п'ять основ ораторського мистецтва: лінг­вістична (мовна), техніко-інтонаційна, психологічна, пе­дагогічна (дидактична), логічна. Ці основи нерівнозначні. Чотири перші можна назвати зовнішніми, вони впливають опосередковано; остання — внутрішня, вона впливає без­посередньо.

Дійсно, коли говорить оратор перші хвилини, часто сприйняти, зрозуміти його ідею та аргументи майже не­можливо. З чим ми стикаємося на самому початку розмови? З мовою. І якщо оратор припускається мовних помилок або нова безбарвна, то аудиторія слідкує не за тим, що оратор говорить, а як, і, зробивши висновок про відсутність мовної культури, починає сумніватися в його ідеї. Часто до ідеї справа і не доходить. Тим більше, що і невірно інтонована промова може перекрутити її зміст.

Значне місце посідає також психологічна основа, адже оратор має справу з живими людьми, а не з механізмами, тому оратор мас опікуватися тим, сприймають його ідеї чи ні, розуміють чи ні, співчувають чи ні. Переконання, таким чином, залежить від того, чи створи в він необхідну атмосфе­ру в аудиторії, чи налагодив контакт зі слухачами. Вданому випадку мова йде про комунікативні уміння оратора подо­лати перешкоди спілкування, які завжди виникають у кожного оратора саме через психологічні труднощі такої діяльності людини, як слухання (нестійкість сприйняття, нетривалість уваги, інерція включеності, «відчуження» думки іншого тощо).

На подолання психологічних перешкод спілкування спрямована дидактична (педагогічна) основа як сукупність способів, прийомів та принципів усного виступу для ефек­тивності навчання. Для засвоєння ідеї, сприйняття аргу­ментів, для переконання важливо і те, як побудована уся промова, чи відповідає вона принципам органічної єдності, посилення, економії, наочності тощо. Чи вдало застосовані композиційні прийоми.

Нарешті, внутрішня основа, логічна. Під логічністю ми розуміємо таке міркування, яке відповідає основним логіч­ним принципам і законам.

Всі ці основи ми докладно розглянемо в наступних темах курсу, тут лише зауважимо про їх співвідношення. Зістав­те, порівняйте перші чотири (мовна, технічна, психологіч­ні, дидактична) і п'яту (логічну). Вони відрізняються за такими параметрами. По-перше, зовнішні фактори, основи можуть видозмінюватися за ступенем. Що це означає? Що можна в більшій-меншій мірі оволодіти мовною культурою, педагогічною майстерністю, психологічними знаннями й умінням спілкування. Логіка ж відноситься до таких якос­тей, які не змінюються за ступенем, як наприклад, колір: більше червоний, менше червоний. Логіки ж не може бути більше або менше — вона або є, або її нема. Ця відміна іс­тотна. По-друге, зовнішні фактори припускають взаємо-компенсацію: один оратор відрізняється мовним впливом, другий приваблює тим, що налагодив тісний контакт, тре­тій досконало оводів педагогічними прийомами, четвертий віртуозно інтонує промову. І все це підкреслює індивіду­альний стиль оратора, який визначається саме за рахунок зовнішніх факторів. І все ж будь-який виступ оцінюється перш за все з точки зору логіки. Аудиторія може пробачити недоліки мовні, відсутність педагогічної майстерності тощо, але не пробачить лише одного — коли у виступі немає ло­гіки. Тут не врятує ні «оксфордська» вимова, ні уміння психологічно утримувати аудиторію. Отже, провідним фактором, головною основою ораторського мистецтва є логічність промови.

Наразі зауважимо, що протиставлення факторів зробле­но свідомо, щоб показати їх роль. Насправді ж вони спра­цьовують разом, в комплексі, впливаючи на переконаність аудиторії, що особливо важливо для ораторів-юристів, адже їх ораторське мистецтво обумовлене регулятивною діяль­ністю, що визначає як долю суспільства, так і окремої людини в ньому. Практика ж доводить, що не всі юристи можуть говорити яскраво, образно. їх мова має бути до­ступною, грамотною, аргументованою, суттєво переконли­вою, бо вони формують науково-правові переконання, впливають на правову свідомість людей.