Сторінка
2

Фінансова наука: історія, становлення, предмет, метод. Розвиток в Україні

Підручник К. Г. Рау має достатньо класичний зміст, він складається із вступу, де розглядаються загальні основи фінан­сової науки, й розділів: державні доходи; державні видатки; державний кредит; бюджет; організація управління фінансами. Ця структура фінансів як навчальної дисципліни тривалий час використовувалася у вузах більшості країн.

Цього ж часу достатньо значний внесок у фінансову науку зробив швейцарський фінансист Ж. Сісмонді. Він розглядав фінанси як засіб поліпшення життя народу. у своїх працях він доводив необхідність скорочення непрямого оподаткування, встановлення неоподатковуваного мінімуму, впровадження прогресивного податку тощо. До числа відомих фінансистів кінця ХІХ століття належать також австрієць Е. Сакс, італієць Ф. Нітті, американець Е. Селігман. Загальною характерною рисою всіх наукових досліджень

цього часу є те, що фінансова наука не виходила за рамки дер­жавних фінансів, тобто проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи. 3 огляду на це не можна не згадати про внесок теоретиків марксизму в фінансову науку, бо протягом майже столітгя комуністична ідеологія вважала К. Маркса та Ф. Енгельса творцями марксистської фінансової науки. Існує величезний доробок наукової та навчальної літератури з цього приводу і є підстави стверджувати, що в працях К. Маркса і Ф. Енгельса лише зрідка йшлося про гроші й податки, отже, важко назва­ти це наукою про фінанси.

2. Предмет і метод фінансової науки

Фінансова наука вивчає явища та процеси, які здійснюються у державі при створенні й використанні фондів фінансових ресур­сів на цілі її' економічного та соціального розвитку. Фінанси іс­нують об'єктивно, тому пізнання їх функціонування пов'яза­но з аналізом, вивченням і точним описанням фактів, що належать до процесів здобування державою і підприємницьки­ми структурами необхідних коштів для втілення своїх цілей.

Предметом фінансової науки є діяльність держави, підприєм­ницьких структур, організацій та окремих громадян, що пов'яза­на зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів. Проте фінансові ресурси в економіці держави величина завж­ди обмежена, тому актуально постає питання їхнього ефектив­ного використання для найкращого задоволення потреб сус- . пільного добробуту, Для цього повинні залучатися досконалі методи' мобілізації фінансових ресурсів, уважно обиратися напрями їх використання.

Фінансові явища та процеси можна досліджувати на різних рівнях. На рівні національної економіки, тобто на макрорівні, досліджуються інтегральні показники загальної величини фі­нансових ресурсів, їхня динаміка, взаємозв'язок із валовим внутрішнім продуктом, фондом оплати праці, їхня структура, розміщення за місцем володіння та розпорядження тощо. Дослідження фінансових явищ і процесів на рівні під­приємницької структури або окремого громадянина, тобто на мікрорівні, включає вивчення процесів створення й викорис­тання фондів фінансових ресурсів на рівні господарюючого суб'єкта або окремого громадянина. Тут об'єктом дослідження є загальна сума валових доходів і валових витрат, амортизацій­них відрахувань, прибутку, грошова вартість основних та обі­гових коштів. Дослідження фактів й аналітична обробка статистичних даних дають змогу встановити закономірність явищ і процесів, що пов'язані зі створенням доходів та ·їх використанням: Існу­ють об'єктивні параметри, що забезпечують найефективніше, з точки зору суспільства в цілому, функціонування фінансів; тобто їх вплив на економічне та соціальне життя. Фінансова наука завжди повинна давати відповідь на дуже важливі запитання - як і в яких формах повинні створювати­ся та використовуватися фонди фінансових ресурсів для за­гальнолюдських потреб. Проте шляхи вирішення цього питан­ня залежать від умов, у яких перебуває держава, від того, який рівень економічного розвитку у суспільстві, яка форма влас­ності, структура економіки, соціальний склад населення, рі­вень iнтеграції у світову економіку тощо. Фінансова наука вивчає факти і явища не відособлено від сьогодення, а в конкретних умовах організації держави та ін­тересів різних верств населення. Але врахування цього повин­но здійснюватися виходячи з поняття закономірностей фінан­сових явищ, їхньої об'єктивної необхідності. Фінансова наука входить до складу соціально-економічних наук, проте вона вивчає вужче коло фінансових явищ - лише ті, що пов'язані з перерозподілом за допомогою фінансів ва­лового внутрішнього продукту. Цедиктує необхідність засто­сування певного методологічного підходу до вивчення фінан­сового життя в країні. Передусім необхідності врахування інтересів усіх учасників процесу створення валового внутріш­нього продукту: держави як представника суспільства в ціло­му, виробничих структур і безпосередньо зайнятого в суспіль­ному виробництві населення. У гармонізації цих інтересів зосереджено розуміння при­значення фінансової науки. Будь-яке нововведення у фінансо­вій сфері - запровадження нових податків, нової форми фі­нансування або іншого виду витрат - призводить до певних суспільних наслідків як для держави в цілому, так і для кож­ної соціальної або господарської групи зокрема. Простежити ці наслідки, встановити на їхній основі історичні аналогії та паралелі - одне з важливих завдань фінансової науки. Загальною метою фінансової науки є пізнання дії об'єк­тивних законів і закономірностей у сфері фінансів, а також передача результатів наукових досліджень до практичного використання.Об'єктивні закони в сфері фінансів - це найстійкіші зв'яз­ки та залежності фінансових явищ. Так, рівень бюджетного де­фіциту тісно пов'язаний з рівнем інфляції в державі, поряд iз цим від джерел фінансування дефіциту залежить його вплив на доходи юридичних і фізичних осіб. Можна впевнено ствердж.у­вати, що ставки податків впливають на розвиток певних видiв діяльності чи виробництв. Але на запитання, в яких випадках ставки податків мають руйнівний вплив на господарську діяль­ність, а в яких вони набувають лише фіскального змісту і не завдають шкоди підприємницькій діяльності, повинна відпо­вісти фінансова наука.

Слід зазначити, що в фінансовій науці є багато не розв'я­заних проблем- Це передусім пов'язано з тим, що економічне життя з часом змінюється, відповідно змінюються взаемо­зв'язки і сфери активного впливу фінансів на економіку Фінансова наука повинна бути нпорядкованим процесом одержання знань, їхньою повною систематизацією вілповід­но до існуючої економічної ситуації в державі.

Фінансова наука зможе успішно виконати свою роль тіль­ки при використанні певних методів пізнання фінансового життя, основними з яких, як і в кожній науці, є методи iндукцiї і дедукції.

Метод індукції передбачає проведення досліджень шляхом вивчення окремих фактів, аналізу статистичних даних, даних опитувань, спостережень та інших способів пізнання, на осно­ві яких вчений-фінансист доходить певних висновків щодо на­явності закономірностей та залежностей між фінансовими яви­щами й процесами, а також їх впливу на економічне життя.