Сторінка
4
Французька буржуазна революція сколихнула всю Європу, привела до руху мільйонні маси. Величезне значення придбало в цей час сміливе революційне слово, трибуна оратора стала знову місцем боротьби. Полум'яними трибунами революції були Робесп"єр, Марат, Дантон, Сен-Жюст і інші.
У теорії ораторського мистецтва кінця двадцятого століття виявляється прагнення з'єднати положення старої риторики з новітніми науковими даними. Усі більше уваги приділяється обліку психології мас, впливу особистості оратора, емоційному впливу слова. Закладаються основи буржуазної теорії і практики маніпулювання свідомістю мас в інтересах влади імущих. В даний час у західних країнах ораторське мистецтво розглядається як ефективний засіб ідеологічного впливу який не поступається по силі засобам масової інформації. Майстерності публічного виступу додається винятково важливе значення в ідеологічній боротьбі, воно служить ефективним засобом завоювання авторитету і популярності на політичній арені.
ВИСНОВОК.
У наш час знову відроджується значимість живого, публічного слова яке стае об'єктом усе більш численних наукових досліджень, у яких беруть участь тисячі вчених. Крім вивчення історії ораторського мистецтва їх приваблюють проблеми, пов"язані з впливом промови, переконанням, вселянням і іншими аспектами ефективності усного слова. Завдяки бурхливому розвитку телебачення здається, що весь світ говорить із нами, є присутнім у наших будинках. Міжконтинентальні «мости», «круглі» столи, зустрічі в студіях із великими політиками, вченими, діячами мистецтва - одна з яскравих прикмет сучасності. Стрімкі зміни в демократичному суспільстві витискають епоху читання друкарських текстів із високих трибун, замінюючи їх на емоційну і живу промову сучасних ораторів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1. «МАСТЕРА КРАСНОРЕЧИЯ». Митрофанов О.Г. «Знание». Киев. 1993г.
2. «ОСНОВЫ СОВЕТКОГО ОРАТОРСКОГО ИСКУССТВА». Ножин Е.А. «Знание». Москва. 1981г.
3. «ЛЕКТОРСКОЕ КРАСНОРЕЧИЕ». Чихачев В.П. «Знание». Москва. 1989г.
4. «ИСТОРИЯ РИТОРИКИ». Плошкин А.М. «Наука». Харьков. 1995г.