Сторінка
3
Задача дидактики – виходячи із символіки як з аксіоми, упорядкувати картину світу і цю упорядковану картину дохідливо передати. Сталінська дидактика, однак, брала на себе і функції символіки. Виявлялося це в тім, що зона аксіом розросталася до цілих навчальних програм, а доказовість, навпроти, замінялася посиланням на авторитет.
Особливим дидактико-символічним документом був знаменитий «Короткий курс історії ВКП(б)». Цей курс – яскравий приклад сталінської риторики в області дидактики. Це всі ті ж неквапливі міркування, відлиті в афористичні формули. «Короткий курс» написаний з позиції сили. Між рядків почувається погроза на адресу єретичних відхилень, на адресу тих, хто розуміє життя по-іншому. «Короткий курс» – це свого роду дидактичне гіпнотизування населення.
Слабкою стороною радянської дидактики, що розхитує її, була необхідність сполучення революційної і консервативної концептуалізації життя, що проявилася, зокрема, у відношенні до класичної спадщини. Почалося зі скидання класики, у тому числі Пушкіна, «з корабля сучасності». У І.Ільфа й Е.Петрова є фейлетон про сімейну сварку між старим більшовиком і «старим піонером», якого учили в школі по новій програмі. Голова родини відсвяткував перемогу лише після того, як освіта ввійшла в більш-менш класичне русло. На початку, однак, були нові повороти вправо – і в ювілейний пушкінський рік, і в післявоєнний час.
Великим фактором ризику для комуністичної дидактики була так звана «діалектика» і «діалектична логіка». Суть дидактики в розгортанні доказів і погоджуванні фактів на основі аксіом. На практиці ж під впливом кампаній, що змінюються, і політичного лавірування логіка суцільно і поруч порушувалася і камуфлювалась словом «діалектика». Розвилося особливе мистецтво маніпулювання цитатами, що було засуджено самими ж марксистами, проте, продовжували широко користуватися. Цитати із самого Сталіна як вираження лояльності теж не сприяли посиленню дидактики. Антикультівська пропаганда і відсутність нових «класиків» остаточно розхитали радянську пропаганду.