Сторінка
2

Сто років психоаналізу: здобутки та перспективи. А. Грюнбаум

1) група гіпотез, що стосуються несвідомої причинності та психо­аналітичного лікування психопатології;

2) теорія сновидінь;

3) теорія помилок та помилкових дій.

В усіх цих напрямах витіснення психічного змісту вважається каузально необхідним: воно є визначальним для виникнення неврозів та психозів через несвідомі сексуальні мотиви, для формування сновидінь через ла­тентні інфантильні бажання і для здійснення помилкових дій через прихо­вані механізми невдоволення.

Припускається, що процес витіснення, що являє собою виключення ідей із свідомості або заборону на їх входження у свідомість, є несвідомим. Згідно з Фрейдом, наші невротичні симптоми, явний зміст наших снів та помилок, які ми здійснюємо, — все це компроміси між вимогами імпульсу, що витісняється, і протистоянням сили цензури в "Я". Будучи, скоріше, ли­ше такими компромісами, ніж здійсненням інстинктивних імпульсів, ці продукти несвідомого демонструють лише задоволення-заміщення або вихід. Можна сказати, що Фрейд запропонував єдину "компроміс-модель" для неврозів, сновидінь та помилкових дій.

Але що, по-перше, є мотивом або причиною, яка викликає і підтримує діяльність несвідомого механізму витіснення перед тим, як він здійснить свої власні, більш пізні ефекти? Фрейд приймає за аксіому, що хворобливі стани психіки (заборонені бажання, емоційні травми, відраза, страх, гнів. сором, ненависть, вина й туга, кожний з яких є неприємним) майже завжди стимулюють процес забування аж до витіснення. Так, витіснення регулює задоволення й незадоволення, захищаючи нашу свідомість від різного роду негативних афектів. Фактично Фрейд постійно стверджував, що витіснення — взірець із-поміж захисних механізмів: "тенденція забути те, з чим ми не згодні, здається мені досить універсальною". Відомим є також його вислів, що "пригадування про хворобливі уявлення та випадки три­вожних думок натикаються на протистояння".

Якщо допустити, що деякі хворобливі психічні стани яскраво врізаються у пам'ять, в той час як інші забуваються або навіть витісняються, можна стверджувати — на противагу Фрейду, — що саме фактори, які відрізняються від самої цієї хворобливості, визначають їх збереження у пам'яті або забування. Наприклад, фактично каузально релевантшин можуть бути особисті схильності або ситуативні обставини. Фрейд ніколи не усвідомлював негативного впливу такого моменту теорії витіснення: згідно з його, поглядами, якщо відбувається забування хворобливих або забороне­них вражень, то це забування є рівносильним їх витісненню, що викли­кається їх негативним афектом, а тим самим воно створює невротичні симптоми або інші компромісні утворення.

Друга складність, яка стосується всіх трьох гілок теорії витіснення, по­стає в епістемологічних дефектах фрейдівського "фундаментального прави­ла" вільних асоціацій — так званого мікроскопа та рентгенівського апара­та людського розуму. Це правило зобов'язує пацієнта без приховування го­ворити психоаналітику все, що приходить на розум. Така процедура слугує основоположним методом клінічного дослідження. Вважається, що викори­стовуючи техніку розблокування потоку підсвідомості, Фрейд отримав мож­ливість показати, що неврози, снобачення та помилкові дії викликаються витісненими мотивами. Центральна теза всієї психоаналітичної теорії Фрейда полягає в тому, що метод вільних асоціацій має подвійну особ­ливість, водночас дослідницьку й терапевтичну: 1) він сприяє встановленню неусвідомлюваних причин людських думок і поведінки, нормальної та не­нормальної; 2) долаючи протистояння та знімаючи витіснення, він допома­гає долати передбачувані неусвідомлювані патогенні фактори неврозів, тим самим забезпечуючи терапію для важливого класу психічних розладів.

Проте що є підставою стверджувати, що вільна асоціація має чудову здатність бути інструментом виявлення реальних причин, тобто кау­зально переконуючою для етіологічного пошуку в психопатології? Фрейд вважає, що зникнення невротичних симптомів у процесі лікування є кау­зальним результатом зняття витіснення через застосування методу вільних асоціацій. Спираючись на цю вихідну терапевтичну гіпотезу, він робить два головних теоретичних висновки: 1) подолання неврозу за допомогою зняття витіснення, що підлягає спостереженню, є добрим свідченням того, що витіснення каузально необхідне для самого існування неврозу; 2) оскільки акти витіснення, таким чином, є сутнісними причинами неврозів, а метод вільних асоціацій має унікальну здатність розкривати зміст витіснення, тоді такий метод унікальне підходить для виявлення причин, або патогенних факторів, неврозів. У цьому полягає аргументація Фрейда, коли він стверд­жує, що вперше розроблений ним дослідницький метод на основі вдоскона­лення техніки гіпнозу здатний виявляти причини хвороб, тобто може бути етіологічна доведений. Можна бачити, що відправним пунктом даної ар­гументації є гіпотеза, що має стосунок до терапевтичної діяльності, де ме­тод вільних асоціацій відіграє необхідну роль.

Повіривши у каузальну доведеність свого методу на основі терапевтич­них результатів у випадку тих неврозів, які він вважав успішно виліковуваними, Фрейд вирішив, що даний метод є надійним і як засіб встановлення причин захворювання у випадку тих інших неврозів (так зва­них нарцисичних, подібних до паранойї), які він вважав психоаналітичне невиліковними.

Передусім слід зазначити, що надійний терапевтичний успіх, на якому було побудовано даний аргумент, ніколи не мав місця в реальності, що виз­навав сам Фрейд і на початку, і в самому кінці своєї кар'єри. Навіть у рам­ках тимчасових терапевтичних результатів Фрейд не зміг виключити аль­тернативну гіпотезу — гіпотезу ефекту плацебо, яка стверджує, що за дійсне поліпшення здоров'я відповідають лікувальні фактори, що відрізняються від осягнення змісту, витісненого із свідомості пацієнта, на­приклад, мобілізація лікарем надій на одужання.