Сторінка
2

Психологія в Україні та українська культура XX століття

Людину "природи і свідомості" бачили у світлі творів класиків марксизму-ленінізму. Було піддано гострій критиці як "буржуазні" ряд галузей пси­хології — психогігієну, психотехніку, педологію. "Своєрідно" вирішувались кадрові питання в науці. Так чи інакше відроджувалася традиційна психо­логія і навіть її інтроспективний метод. Психологія стала обслуговувати ідеологічні проблеми. Щоб надати їм наукового вигляду, було піднято до рівня ідеології павловське вчення про фізіологію вищої нервової системи (умовні рефлекси). Історія повторюється двічі. В 1950 році відбулися павловські конференції, на яких психологи мали проголошувати перебудову своїх позицій в дусі павловського вчення. На його основу мали бути покла­дені, мабуть, усі гуманітарні дисципліни, а також медицина, біологія, фізіологія та ін. Існувала настанова розуміти всі психічні феномени як такі, що мають умовно-рефлекторну природу (наприклад, "забування як умовний рефлекс" тощо). Це було більш коротке, але не менш інтенсивне повторення того, що трапилось у 20-ті роки.

З таким же ентузіазмом, тільки вже “знизу", почалася незабаром од­нобічна критика павловського вчення. Якщо перед цим наполягали на "керівній ролі" кори півкуль головного мозку у визначенні поведінки люди­ни, то тепер наголошували на такій же ролі підкоркових структур. Одну гординю шельмували іншою, спираючись на відомі відкриття зарубіжних учених (Моруцці, Мегуна, Джаспера, Пенфіпда та ін.).

Зрештою, відкидаючи заідеологізовані принципи теоретичного дослідження, українські психологи почали сумлінно здійснювати пізнання людської практики, стверджуючи гуманістичне начало психології. В цьому напрямі вона мала значні досягнення вже в першій чверті століття.

Література.

1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.

3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.

8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.

13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.