Сторінка
1

Правоздатність і дієздатність в цивільному законодавстві

План

1. Вступ

2. Правоздатність і дієздатність в цивільному законодавстві.

3. Висновок

1. 3 відносинами, які регулюються цивільним правом людина стикається протягом усього життя: від народження до смерті. Однак важко уяви­ти немовля, яке самостійно й свідомо укладає, наприклад договір купівлі-продажу жилого будинку. Однак те саме немовля може мати певні цивільні права та обов'язки зокрема спадкувати майно своїх родичів. Тому перед цивільним правом постало завдання поєднати дві на перший погляд, несумісні речі: з одного боку, забезпечити щоб цивільні відносини відбувалися на підставі свідомих дій їх учасників, з іншого—не виключати повністю із цих відносин осіб, що не мають необхідного рівня свідомості Саме для вирішення цього завдання і використовуються поняття цивільної правоздатності і дієздатності.

2. Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки, яка визнається однаковою мірою за всіма фізичними особами незалежно від будь-яких обста­вин. За загальним правилом правоздатність фізичної особи , виникає в момент її народження і припиняється зі смертю. В окремих випадках, передбачених законом (зокрема, щодо права спадщини), охороняються також інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

Водночас наявності у фізичної особи лише однієї цивіль­ної правоздатності ще замало для визнання її повноцінним суб'єктом цивільного права. Для цього необхідна також і цивільна дієздатність, яку розуміють як здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Інакше кажучи, здатність самостійно розпоря­джатися своїми правами й нести цивільну відповідальність за свої дії.

Якщо правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється зі смертю, то дієздатність вини­кає з моменту досягнення певного віку. Іноді з огляду на певні життєві обставини особа може її втрачати цілком або частково. Однак тимчасова відсутність у фізичних осіб діє­здатності не означає, що вони не можуть виступати як суб'єкти цивільного права. Відсутність у них дієздатності компенсується діями їх законних представників—батьків, усиновителів, опікунів і піклувальників.

Повна дієздатність виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Водночас у випад­ках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнен­ня 18-річного віку, громадянин, який не досяг цього віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.

Неповною дієздатністю володіють особи віком від 15 до 18 років.

Мінімальну дієздатність мають особи, які не досягли 15 років.

Обмежена дієздатність може бути встановлена судом для особи, яка внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю у тяжке матеріальне становище. Така особа може укладати угоди щодо розпорядження майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію чи інші-види доходів і розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побуто­вих угод. З припиненням зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами суд скасовує обмеження її діє­здатності.

Недієздатною визнається судом особа, яка внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може розуміти значен­ня своїх дій або керувати ними. Над недієздатною особою встановлюється опіка, і від її імені угоди укладає опікун. У разі видужання або значного поліпшення здоров'я фізичної особи, визнаної недієздатною, суд поновлює її в дієздатності.

3. Регулювання цивільних відносин передбачає участь у них фізичної особи. Однак цілком можливе виникнення таких ситуацій, коли тривалий час немає ніяких відомостей про громадянина за місцем його постійного проживання. У таких випадках виникає необхідність спочатку оголосити особу безвісно відсутньою, а потім і померлою.

Література:

Михайло Настюк “Правознавство” Львів, 1995.