Сторінка
3

Цивільні правовідносини

І. Назвати особливі риси цивільних правовідносин

Цивільно-правові відносини є частиною правових відносин і тому між ними багато спільного. Проте, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:

а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегулювання нормами цивільного права;

б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

в) суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Такими є загальні та галузеві ознаки цивільно-правових відносин.

ІІ. Охарактеризувати категорію ”суб’єктивне цивільне право”

Суб’єктивне цивільне право — вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, яка забезпечується виконанням обов’язків іншими суб’єктами і можливістю застосування до них державного примусу.

Отже, суб’єктивне цивільне право — це можливості відповідного суб’єкта.

Юридична суть суб’єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійснення якої суб’єкт повинен мати можливість вимагати відповідної поведінки від зобов’язаних осіб.

Суб’єктивне право пов’язано з правом в об’єктивному розумінні, тобто з цивільно-правовою нормою або із сукупністю норм, у яких воно передбачене.

Суб’єктивне право також пов’язано з суб’єктивним обов’язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов’язаних осіб.

ІІІ. Назвати види суб’єктивних цивільних прав

У юридичній літературі і на практиці суб’єктивне цивільне право характеризується як єдність трьох елементів:

1) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах наданого суб’єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії;

2) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії;

3) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу до зобов’язаних осіб.

Література

1. Цивільний кодекс України.

2. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва. К., Юрінформ, 1994.

3. Теория государства и права. Под ред. С.С. Алексеева. М., 1986.

4. Цивільне право України: Підручник. Книга перша. За ред. О.В. Дзері, Н.С. Кузнєцової. К., Юрінком Інтер, 1999