Сторінка
1
Зміст
Вступ.
1. Поняття і значення ознаки співучасті у злочині у злочині
2. Види співучасників:
2.1. виконавець
2.2. організатор
2.3. підбурювач
2.4. посібник
3. Форми співучасті
4. Відповідальність співучасників
Висновок
Список використаної літератури
Вступ.
Умисна спільна участь у виконанні злочину кількох осіб, як правило становить більшу суспільну небезпеку, ніж вчинення злочину однією людиною. В особливій частині Кримінального кодексу України конкретні склади злочинів описані, виходячи, як правило, з припущення їх вчинення однією особою – виконавцем злочину. Про те навмисні злочини можуть бути вчинені не лише однією, але і в співучасті кількома особами. Умови кримінальної відповідальності за навмисне вчинення одного і того самого спільними зусиллями кількох осіб при розподілі між ними ролей ( виконавець, організатор, підмовник, пособник) описані в Розділі 4 Загальної частини Кримінального Кодексу України який набрав чинності з 1 вересня 2001 року.
І. У статті 26 Кримінального Кодексу України який набрав чинності з 1 вересня 2001 року говориться, що співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Це формулювання вироблене в результаті довголітніх теоретичних досліджень і є розвитком поняття співучасті, що містилося у ст. 19 КК 1960р. Таким чином співучасть – це об’єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно.
Слід мати на увазі, що співучасть не утворює яких-небудь особливих, інших підстав відповідальності – підставою відповідальності тут є той же склад злочину, але вчинюваний у співучасті.
При розкритті змісту співучасті слід встановлювати його об’єктивну і суб’єктивну сторони, інакше кажучи, об’єктивні і суб’єктивні ознаки цієї форми злочину.
Об’єктивні ознаки співучасті виражені в законі словами – злочин, вчинений декількома (двома або більше) суб’єктами злочину спільно. Суб’єктивні ознаки – вказівкою, що співучасть – це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.
Таким чином, при окресленні об’єктивних і суб’єктивних ознак співучасті має місце вказівна спільність. Спільність характеризує й об’єктивну і суб’єктивну сторони співучасті. Якщо об’єктивні ознаки співучасті – спільність дій учасників, то суб’єктивні ознаки – це спільність їх умисну.
Об’єктивні ознаки співучасті виявляються в тому, що:
1) співучасть є тільки там, де в злочині беруть кілька осіб (хоча б дві особи), законодавець позиває мінімальну кількість учасників злочину, хоча їх може бути і більше. Причому кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб’єкта злочину – тобто бути фізичною особою осудною і досягти віку кримінальної відповідальності;
2) співучасть – це діяльність спільна. Спільність як об’єктивна ознака співучасті містить такі три моменти:
а) злочин вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників. Роль, функції кожного з співучасників можуть відрізнятися, але при цьому злочин – це результат загальної, спільної діяльності всіх співучасників, кожний з них вніс у вчинення злочину свій вклад;
б) спільність також означає, що наслідок, який досягається в результаті вчинення злочину є єдиним недоліком, загальним для всіх співучасників. За цей наслідок відповідальність несуть всі співучасники, незалежно від тієї ролі, яку кожний з них виконав у злочині;
в) спільність при співучасті означає, що між діями співучасників і тим злочином, що вчинив виконавець, має місце причинний зв’язок. Причому опосередкований причинний зв’язок, тому що загальний результат досягається лише шляхом свідомої діяльності виконавця. Діяльність кожного співучасника повинна за часом передувати тому злочину що вчиняє виконавець, вона створює реальну можливість для виконавця вчинити даний злочин.
Суб’єктивні ознаки співучасті – умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину. У законі суб’єктивна сторона співучасті у злочині (суб’єктивні ознаки співучасті) виражена словами – злочин вчиняється умисно і спільно.
З цього формування закону випливає, що :
1. співучасть можлива лише в умисних злочинах;
2. всі особи, що беруть участь у злочині (всі співучасники), діють умисно.
Умисел при співучасті, як і в злочині, вчинюваному однією особою, містить у собі інтелектуальні і вольові моменти. Однак оскільки злочин вчиняється в співучасті, і той і інший момент умислу мають свою специфіку.
Специфіка інтелектуального моменту полягає в тому, що співучасник усвідомлює суспільну небезпечність не лише вчиненого ним особисто діяння, але й суспільну небезпечність діяння, яке вчиняє виконавець.
Співучасник повинен бути проінформований про злочинні наміри, злочинні дії виконавця. Вимога такої поінформованості – найважливіша ознака співучасті.
Вольовий момент умислу при співучасті виявляється, насамперед, у бажанні нас настання наслідків, коли всі співучасники бажають, щоб постали наслідки, яких своїми безпосередніми діями прагне досягти виконавець. У злочинах з формальним складом співучасники бажають, щоб виконавець вчинив задуману ними злочинну дію.[1]
ІІ. Співучасники в злочині можуть виконувати різні ролі – однорідні або різнорідні функції. У частині 1 ст. 27 КПУ вказуються види співучасників, якими, крім виконавця, визначаються організатор, підбурювач і посібник.
Інші реферати на тему «Правознавство»:
Роздержавлення та приватизація
Судова риторика. Обґрунтування кваліфікації злочину. Характеристика особи підсудного прокурором
Приймання, облік і зберігання речових доказів та особистих документів у судових справах. Діловодство в президії суду
Конституційні засади виконавчої влади України
Виконання та забезпечення виконання господарських зобов'язань