Сторінка
4

Експорт робіт (послуг) і ПДВ Основи основ

б) місце фактичного здійснення робіт (послуг), якщо вони пов'язані з рухомим майном. Як уже зазначалося, є окремі винятки із цього загального принципу. Наприклад, послуги з ремонту обладнання, транспортних засобів, які експлуатуються за межами митної території України, що надаються на території України. Це підтверджують листи ДПАУ від 05.11.97 р. № 16-1215-08/10-10010, від 16.05.2000 р. № 2536/6/16-1314, і п. 3 протоколу засідання Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності, доведеного листом від 24.10.97 р. № 06-10/782;

в) місце фактичного здійснення послуг, якщо вони надаються у сфері культури, мистецтва, освіти, фізичної культури та спорту або в іншій аналогічній сфері діяльності;

г) місце економічної діяльності покупця послуг (!), якщо місцезнаходження покупця цих послуг – в одній державі, а продавця – в іншій. Це правило застосовується щодо таких робіт (послуг):

– з передачі у власність або переуступки патентів, ліцензій, торгових марок, авторських прав або інших аналогічних прав. Тут потрібно мати на увазі, що Закон про ПДВ інакше підходить до передачі таких прав. Головним критерієм є передача авторських прав, ліцензій, патентів тощо для нерезидентів. Однак, як випливає з листа Комітету, він вважає за необхідне враховувати також і місце економічної діяльності покупця послуг стосовно послуг із передачі юридичних, економічних знань нерезидентам (див. нижче). Зважаючи на це, не виключено, що цей принцип має застосовуватися і при визначенні місця споживання названих послуг;

– консультаційних, юридичних, інжинірингових, рекламних послуг, а також послуг з оброблення інформації про інші аналогічні послуги. До послуг з оброблення інформації належать послуги зі збирання та узагальнення, систематизації інформаційних масивів та надання в розпорядження користувача результатів оброблення інформації. Із цього приводу див. також лист Комітету. Крім того, в листі ДПАУ від 30.07.99 р. № 11194/7/16-1314 було надано роз'яснення, згідно з яким маркетингові (інформаційні та консультаційні) послуги, виконувані резидентом для нерезидента-замовника, за результатами яких рішення приймається за межами митної території України, у випадку якщо нерезидент дійшов висновку щодо недоцільності розміщення замовлень в Україні, оподатковуються за нульовою ставкою. На наш погляд, за нульовою ставкою повинні оподатковуватися також послуги, пов'язані з представленням інтересів нерезидента в судах України;

– з надання персоналу, в разі коли персонал працює в місці економічної діяльності покупця. Зауважимо, що ДПАУ допускає можливість застосування нульової ставки ПДВ у разі укладення договорів із нерезидентом України на забезпечення його персоналом на морські судна, що перебувають в управлінні нерезидента, і наявність відповідних документів, які підтверджують, що підібраний персонал працює на судні нерезидента за межами митних кордонів України (див. лист від 30.12.98 р. № 15716/10/16-1315-15). У цьому випадку слід керуватися спеціальною нормою пп. 6.2.2 статті 6 Закону про ПДВ;

– зі здавання в оренду рухомого майна (за винятком транспортних засобів транспортних підприємств). Слід ураховувати, що довести споживання орендних послуг (що надаються нерезиденту), у випадку якщо об'єкти оренди використовуються на митній території України, здається нам не завжди можливим;

– послуг агента, який залучає від імені основного учасника контракту особу (організацію, підприємство або фізичну особу) для виконання послуг, передбачених підпунктом «г».

Місцем реалізації робіт (послуг), не передбачених у підпунктах «а» – «г», є місце здійснення економічної діяльності організації, підприємства (що за своєю сутністю означає фактичну наявність, наприклад, здійснення діяльності через філію, представництво тощо), яке виконує ці роботи (послуги).

Якщо реалізація робіт (послуг) має допоміжний характер стосовно реалізації основних робіт (послуг), місцем такої допоміжної реалізації визнається місце реалізації основних робіт (послуг).

Повторимося, що застосування закладених в Угоді підходів до вирішення питання про експортність тих чи інших послуг (робіт), не є обов'язковим (особливо у відносинах із країнами, що не стали її учасниками), однак, на наш погляд, використання саме цих орієнтирів не буде зайвим і стане додатковою підмогою при виникненні конфліктів із податковими органами.

Моменти, накладні та декларація

Визначившись із правилами визначення «експортності» послуг, перейдемо до речей більш приземлених, але від цього не менш важливих.

Момент виникнення податкових зобов'язань при експорті робіт (послуг) визначається відповідно до пп. 7.3.1 статті 7 Закону про ПДВ по першій із подій:

• або за датою зарахування коштів від замовника робіт (послуг) на поточний рахунок платника податку;

• або за датою оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Податкові зобов'язання виникають за правилом першої події. Однак для отримання експортного відшкодування потрібен акт

У цьому випадку положення пп. 7.3.8 статті 7 Закону про ПДВ (згідно з яким авансування товарів, що підлягають вивезенню за межі митної території України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань) не застосовуються. Це випливає з того, що Закон про ПДВ, на відміну, наприклад, від Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII чітко розмежовує товари та роботи (послуги).

Звернемо увагу на один нюанс. Для платників податку, які здійснюють експорт робіт (послуг) і бажають отримати експортне відшкодування, факту отримання попередньої оплати не досить, незважаючи на те, що саме в цей момент відображаються податкові зобов'язання за нульовою ставкою. Річ у тому, що підставою для отримання експортного відшкодування є акт або інший документ, що підтверджує передачу права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України (п. 8.1 статті 8 Закону про ПДВ).

Тому тільки в періоді складання акта (іншого документа) підприємство теоретично зможе претендувати на отримання експортного відшкодування. Однак практично і це зовсім не завжди можливе, враховуючи вимоги, що висуваються п. 8.2 Закону про ПДВ до складу податкового кредиту, що заявляється в розрахунку експортного відшкодування.