Сторінка
1

Види зобов’язань в цивільному законодавстві

В силу зобов'язання одна особа (борж­ник) зобов'язана вчинити на користь ін­шої особи (кредитора) певну дію, як-от:

передати майно, виконати роботу, спла­тити гроші та інше, або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимага­ти від боржника виконання його обо­в'язку.

Із наведеного визначення випливає, що зобов'язання являє собою окремий вид цивільних правовідносин. Поруч із загаль­ними для всіх правовідносин рисами, зо­бов'язальні правовідносини характеризу­ються особливими, специфічними озна-ками, які дозволяють розглядати їх як окремий вид цивільних правовідносин:

1) в зобов'язальних правовідносинах приймають участь дві або більше визна­чених особи, з яких одна є управомоче-ною стороною, а інша - зобов'язаною, а в правовідносинах, наприклад, власності власнику (управомоченій особі) проти­стоїть невизначене коло осіб, тобто зо­бов'язальні правовідносини належать до числа відносних, а не абсолютних;

2) в зобов'язальних правовідносинах обов'язок, як правило, полягає у вико­нанні певних позитивних дій (у правовідносинах власності від інших осіб в першу чергу вимагає­ться утримуватися від дій, які порушують право .влас­ності);

3) зобов'язальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, тобто вони в переважній більшості виступають як майнові відносини що виражають динаміку власності;

4) належне виконання зобов'язань забезпечується за­собами державного примусу у формі санкцій: окрім від­шкодування збитків стягується ще й пеня, штраф, не­устойка.

Норми, які регулюють зобов'язання, складають один з найважливіших інститутів цивільного права - зобо­в'язальне право. Система зобов'язального права складає­ться із інститутів Загальної частини (підстави виникнення зобов'язань, принципи виконання зобов'язань, забезпе­чення зобов'язань, зміна суб'єктів зобов'язань, відпові­дальність за порушення зобов'язань, припинення зо­бов'язань) та інститутів Особливої частини, до яких від­носяться 19 окремих видів зобов'язань (купівля-продаж, міна, дарування та ін.) та три специфічних за змістом зобов'язання, що виникають: із заподіяння шкоди, із рятування майна, із безпідставного збагачення.

Як і будь-яке інше цивільне правовідношення, зо­бов'язання включає в себе наступні елементи: суб'єкти, об'єкт, зміст.

Суб'єктами в зобов'язанні виступають його учасники, яких законодавець називає кредитором і боржником. Кредитор - це особа, яка має право вимагати або вико­нання певної дії, або утриматися від вчинення певних дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує йо­го, тому і називається "кредитором". Боржник - проти­лежна сторона зобов'язання - повинен вчинити певні дії або утриматися від них. Ця особа має борг перед креди--тором, тому її звуть "боржником". Кредитора звичайно називають активною стороною, боржника - пасивною.

В окремих правовідносинах одна сторона виступає виключно в ролі кредитора, а інша - виключно в ролі боржника. Так, у зобов'язанні, яке виникає з договору позики, право вимоги має одна сторона, друга ж є зобов'язаною. В більшості зобов'язань кожна із сторін є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки, з од­ного боку, має права, а з іншого - зобов'язана вико­нати певні дії (купівля-продаж, поставка, контрактація тощо).

В зобов'язальних правовідносинах може приймати участь один кредитор і один боржник. Якщо ж на боці кредитора чи на боці боржника, або одночасно і на боці кредитора і на боці боржника виступають декілька осіб, то в цих випадках ведуть мову про множинність осіб у зобов'язанні. При множинності осіб законодавець розріз­няє зобов'язання дольові (часткові) і солідарні.

Зобов'язання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобов'язаний виконати певну дію в певній частиш. Частки у виконанні зобов'язань вважаються рі­вними, якщо інше не передбачене законом чи догово­ром.

Солідарні зобов 'язання мають місце, коли кожен із бо­ржників повинен виконати зобов'язання повністю. Со­лідарні зобов'язання виникають лише у випадку, коли це передбачено законом чи договором; Так, ст. 74 Зако­ну України "Про господарські товариства" прямо зазна­чає, що якщо при ліквідації повного товариства вияви­ться, що наявного майна товариства не вистачає для оплати всіх боргів, то за недостатню частину майна не­суть солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном. Солідарну відповідальність несуть також особи, які спільно заподіяли шкоду.

Особа, яка за певних, визначених законом чи дого­вором, обставин виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права регресу. Регресні зо­бов 'язання це зобов'язання, в силу яких одна особа, що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій осо­бі (кредиторові), має право вимагати від боржника відш­кодування цієї-суми.

Регресні зобов'язання виникають як наслідок вико­нання іншого зобов'язання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників (боржник, який задо­вольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по від­ношенню до іншого боржника), а й у випадках наявності вини зобов'язаної особи і відсутності вини кредитора. Скажімо, якщо водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела під­вищеної небезпеки), який, у випадку задоволення позо­ву потерпілого, має право звернутися з регресним позо­вом до бепосереднього винуватця аварії.