Сторінка
1

Визначення курсової вартості та дохідності акцій

ВИЗНАЧЕННЯ КУРСОВОЇ ВАРТОСТІ ТА ДОХІДНОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Вартість цінних паперів, як і будь-яких інших товарів за умов ринку, визначається попитом і пропозицією на них. Котирування цінних паперів на біржі дає змогу визначити їхню ринкову ціну. Однак перш ніж прийняти рішення про доцільність чи недоцільність придбання тих чи інших паперів, варто обчислити суму доходів і ціну, за якою вони реалізуються.

Інвестор купує цінний папір, щоб отримати дохід за ним, тому для відповіді на питання, скільки має коштувати той чи інший цінний папір, потрібно визначити дисконтовану вартість усіх доходів.

Курсову вартість цінних паперів визначають такі чинники:

1. Доходи від цінних паперів.

2. Темпи зміни доходів.

3. Ризик або невпевненість щодо доходів.

З них найбільш невизначеним чинником є оцінка ризику, особ­ливо за умов нестабільності економіки. Під час оцінювання вартості цінних паперів рівень ризику враховує дисконтна процентна ставка. Варто пам’ятати, що чим більший ризик, тим непевніші доходи й тим вища процентна ставка.

Теоретичним підходом для визначення курсової вартості цінних паперів є визначення теперішньої вартості всіх майбутніх надходжень від них.

Техніка визначення курсової вартості передбачає три дії: 1) визначається потік доходів, що очікується за цінним папером; 2) знаходиться дисконтована (теперішня) вартість величини кожного платежу за папером; 3) дисконтовані вартості додаються. Ця сума і є курсовою вартістю цінного папера.

Оцінювання ефективності фінансових інструментів здійснюється зіставленням обсягу інвестиційних витрат і суми грошових потоків. Основу грошового потоку за фінансовими інструментами становлять суми періодично виплачених за ними процентів (на внески в статутні фонди; на депозитні вклади; за облігаціями та іншими борговими цінними паперами) і дивідендів (за акціями та іншими пайовими цінними паперами).

Моделі оцінки вартості акцій базуються на використанні таких показників:

1. Вид акції — проста чи привілейована.

2. Сума дивідендів, яка очікується в конкретному періоді.

3. Очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації (за використання акції впродовж раніше визначеного періоду).

4. Очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма дохідності) за акціями.

5. Кількість періодів використання акції.

Для визначення інвестиційної вартості привілейованих акцій розглядаються такі змінні: фіксована норма дивідендів, яку власник сподівається отримувати наприкінці кожного періоду (кварталу, року тощо); прийнята ставка дисконту або мінімальна норма дохідності, яка задовольняє інвестора.

Інвестиційна вартість привілейованої акції пов’язана з доведенням доходів (фіксованих дивідендів) до поточної вартості й визначається за такою формулою:

,

де Pa — поточна ринкова вартість акцій;

D — дивіденд, який буде виплачено в періоді t;

r — норма дохідності акцій подібного класу ризику (десятковий дріб).

Для спеціалістів фондового ринку важливим завданням є визначення вартості простих акцій, оскільки вони не мають гарантованого рівня доходів. Як відомо, доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акцій. Майбутні грошові потоки за простими акціями можуть складатися із суми нарахованих дивідендів (якщо ці цінні папери будуть використовуватися протягом невизначеного періоду) та із суми нарахованих дивідендів і прогнозної вартості реалізації фондового інструменту (якщо вони будуть використовуватися протягом заздалегідь обумовленого періоду).

Теоретично ціна простої акції має визначатися дисконтуванням усіх доходів, тобто дивідендів, що за нею виплачуються. Тоді формула визначення курсової вартості набирає такого вигляду:

.

Однак потрібно зважити на те, що за цією формулою незручно визначати вартість акції, оскільки складно розрахувати рівень дивідендів, що входять у безмежність, бо акція є безстроковим папером.

Найбільш характерним стилем поведінки інвестора на ринку є володіння акцією деякий час, а потім — продаж. Якщо вкладник купує акції молодої компанії, то він розраховує на її активне зростання, пов’язане з відкриттям ринків нової продукції або завоюванням з допомогою нових технологій тих, що вже існують. Цей період зростання акціонерного товариства пов’язаний з високими доходами в разі успіху. Однак через деякий час товариство вступає в період зрілості, коли темп збільшення доходів скорочується внаслідок насичення ринку його продукцією. У цьому випадку акцію доцільно продати. Аналогічні міркування стосуються і зрілих компаній. Періодично вони реалізують нові проекти, які мають принести збільшення доходів, але з часом їхній потенціал також вичерпується. Інвестор може рівнятися й на динаміку еконо­мічного циклу, тоді за умов підйому підприємства отримують більші доходи, а в період спаду — менші. Отже, якщо інвестор планує в майбутньому продати акцію, то він може оцінити її вартість за формулою: