Сторінка
2

Інформаційне забезпечення оцінювання фінансового стану підприємства

Аналіз літературних джерел показав, що фінансовий стан підприємства оцінюють шляхом аналізу абсолютних і відносних показників. Найважливішими групами відносних показників є: платоспроможність і ліквідність; оборотність; прибутковість. Однак окремі автори не всі відносні показники, перерахованих груп, відносять до тих, які характеризують фінансову стійкість. Зокрема, ними ігноруються показники ліквідності і рентабельності, тобто у їх розумінні фінансова стійкість – це достатність власного капіталу, забезпеченість необоротних активів джерелами власних коштів і висока оборотність активів усіх груп. Це найбільш поширена думка про сутність поняття «фінансова стійкість». Дійсно, підприємство, у якого достатньо власного капіталу для фінансування більшої частини активів менші витрати на обслуговування зобов’язань та й самі банківські кредити для таких підприємств є дешевшими і більш доступними, бо ці підприємства мають високий кредитний рейтинг. Менші витрати означають більшу норму прибутку, отже, фактично це свідчить про рентабельність капіталу. Щодо оборотності, то високий її рівень засвідчує наявність резервів щодо маневрування нормою прибутку в ціні, тобто дає можливість активно управляти збутовою політикою, нарощувати власний капітал, підтримувати необхідну структуру активів, слідкувати за рівнем морального зносу використовуваного обладнання і застосовуваних технологій.

Таким чином, огляд літературних джерел показав, що ФСП аналізують за допомогою різних груп показників, досліджуючи при цьому різні об’єкти. Так, показники поділяють на: первинні (причинні) і вторинні (наслідкові); абсолютні та відносні; показники для оцінювання та показники для аналізу фінансової стійкості підприємства. Переважно дослідження ФСП відбувається за аналізом: величини і структури активів, власного капіталу, зобов’язань, доходів і витрат. Розраховують також співвідношення між цими величинами.

Важливим аспектом об’єктивності оцінки ФСП є встановлення допустимих меж коливання відносних фінансових показників. Здебільшого вважається, що середньогалузеві значення коефіцієнтів, значення коефіцієнтів, які розраховані за абсолютними показниками діяльності конкурентів. Галузеві дані в окремих випадках беруться як медіанні, а не середні, з метою нівелювання екстремальних показників діяльності деяких підприємств, які зазвичай мають випадковий характер і не відображають реальної тенденції розвитку галузі. Такі підходи широко використовуються у розвинених країнах, вони забезпечують об’єктивність результатів оцінки ФСП. Часто використовують й ретроспективний аналіз, який є об’єктивним, але мало корисним для ухвалення рішень, які стосуються майбутнього розвитку подій. Аналітика найбільше цікавить поточна інформація, яка впливає на рішення, що мають прийматися [8]. Варто зауважити, що є низка проблем з отриманням інформації про медіанні чи середньогалузеві дані в реальному часі. Тільки у країнах, де добре розвинені системи кабельного і супутникового зв’язку та активно працюють консалтингові структури, які мають сучасні системи технічного аналізу ринку, наприклад, у США, Італії, Франції, Нідерландах, Великобританії, Німеччині, ефективним є застосування медіанних та середньогалузевих даних під час поточного аналізу ФСП [9].

Проведенні дослідження показують, що сьогодні існує необхідність розробки власного підходу до визначення допустимих меж коливань відносних показників, які характеризують ФСП. Цей підхід повинен забезпечити: об’єктивність результатів оцінки і своєчасність отримання інформації про фінансовий стан підприємства. Встановленням допустимих меж коливань фінансових показників повинні займатись їх власники – підприємці. Саме вони визначають загальну стратегію розвитку підприємства, від них залежать темпи його розвитку. Для реалізації стратегічних цілей, як відомо, розробляються поточні завдання, факт виконання яких оцінюється абсолютними показниками, а рівень їх виконання – відносними. На нашу думку, при встановленні допустимих меж коливань відносних показників необхідно виходити з їх пріоритетності на певному етапі розвитку підприємства і з необхідних темпів їх досягнення. Це означає, що, в міру реалізації поточних завдань, у загальній стратегії розвитку підприємства змінюватимуться показники, які для нього є пріоритетними. Враховуючи це, має будуватись шкала необхідних значень усіх інших показників, які повинні забезпечити результат основного на даний момент часу за пріоритетністю показника (групи показників).

Встановлення допустимих меж коливань відносних фінансових показників вимагає такої послідовності: постановка мети і визначення загальної стратегії її реалізації на підприємстві; розробка поточних завдань для реалізації загальної стратегії розвитку підприємства; вибір показників за критерієм пріоритетності для реалізації завдань, розроблених на попередньому етапі; встановлення необхідних значень, вибраних на попередньому етапі показників, залежно від вартості реалізації того чи іншого завдання; встановлення необхідних значень абсолютних показників, які мають забезпечити запланований розмір відносних фінансових показників.

Використання подібних інформаційних моделей для оцінюваня ФСП сприяє адекватному розумінню значення розрахованих фінансових показників, що знижує ризик неефективного використання, або вкладення коштів на тому чи іншому етапі розвитку підприємства. Проаналізувавши зміст поняття ФСП, відзначемо, що найважливішими аспектами його оцінювання є: визначення напрямів аналізу і групування показників, які є пріоритетними для того чи іншого аналітика; встановлення допустимих меж коливання показників ФСП; вчасність і періодичність проведення розрахунку показників; побудова логічної схеми їх розрахунку; наявність і доступність інформації; професійності аналітика, який проводить аналіз та оцінювання ФСП.