Сторінка
4

Організаційно-правові форми підприємництва

Існують різні види акцій.

Акція – це цінний папір, який дає акціонерові право брати участь в управлінні товариством, в розподілу прибутку і розпродажу залишків майна при ліквідації товариства. Основні види акцій:

- іменні, власник яких повинен бути зареєстрований акціонерним товариством;

- акції на пред’явника, які можуть бути продані шляхом простої передачі;

- привілейовані акції – підприємство гарантує виплату дивідендів незалежно від розмірів прибутку. У випадку недостатньої величини прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного фонду, але сума випущених привілейованих акцій не повинна перевищувати 10% статутного фонду;

- вінкульовані акції, що можуть бути передані лише з дозволу фірми;

- акції без номінальної вартості – при ліквідації товариства гарантується лише певна частина їх вартості;

- прості основні (акції першого випуску), що дають право голосу, але не дають право на певні дивіденди.

Переваги акціонерного товариства містять кілька чинників:

- забезпечується горизонтальне переміщення матеріальних і фінансових ресурсів;

- об’єднуються виробничі структури за принципом об’єднання капіталу;

- створення акціонерної власності дає підстави для формування середнього класу власників, що є основою ринкової системи;

- відбувається суміщення інтересів підприємств і працюючих завдяки формуванню акціонерного прибутку.

Джерелом виплати дивідендів за цінними паперами повинна бути частка прибутку, яка пропорційна частці акціонерного фонду в сумі виробничих фондів. Безпосередньо це є госпрозрахунковий дохід, який одержаний як результат використання акціонерного капіталу. Розрахунок дивідендів при випуску акцій для додаткової мобілізації коштів містить декілька послідовних кроків:

- визначення вартості основних фондів і оборотних коштів, яка є носієм власності майна (Воф);

- рішення на яку суму випустити акції (Ак);

- обсяг продажу продукції (Qпр);

- визначення фондовіддачі (Ф) як результат порівняння обсягу продаж з сумою акцій і виробничих фондів. Це сума продукції, що припадає на одиницю капіталу (К): Ф=Qпр/К=Qпр/( Воф+Ак);

- визначення обсягу продукції, який припадає на суму акцій: Qа=Ф* Ак;

- визначення прибутку від реалізації продукції як різниці між виручкою від реалізації і витратами (Пр);

- визначення прибутку від акцій акціонерів: Па=Qа*Пр/Qпр;

- визначення чистого прибутку від акцій акціонерів (Пач): приймемо до відома частку платежів в бюджет та інших виплат з прибутку акціонерів (n’):

Пач=Па- n’

n’= Ак/(Ак+Роф)*n

де n – загальна сума платежів у бюджет та інших виплат з прибутку акціонерного товариства;

- розрахунок суми дивідендів, що одержуються акціонерами: Д=Да*Ак,

де Да – встановлений розмір дивідендів на акції (%);

- визначення суми прибутку, що залишається вільною від будь-якого розподілу (нерозподілений прибуток акціонерного товариства): Пн=Пач-Д.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники несуть відповідальність тільки в межах вкладів. Учасники ТОВ, які не повністю внесли свої частки, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства недонесеною часткою внеску. ТОВ зберігає всі ознаки акціонерного товариства, в якості вартості придбаних акцій виступає вартість внеску учасника в статутний фонд.

Інші види підприємницьких структур у вигляді підприємств підпадають під категорію “партнерства”.

Організаційно процес створення таких фірм значно легший у порівняні з іншими видами товариств, але вони мають підвищений рівень майнового ризику для учасників у разі припинення діяльності. Цей факт не стимулює широке впровадження таких організаційних форм у виробничу фірму.

Товариство з додатковою відповідальністю має статутний фонд, учасники несуть відповідальність в межах вкладів, а при недостатності цих сум – додатково належним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. У повному товаристві учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Засновницький договір про повне товариство має визначати розмір кожного учасника, розмір, склад і порядок внесення внесків, форму участі їх у справах товариства. Справи повного товариства ведуться загальною згодою всіх учасників або всіма ними, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначають дорученням, яке має бути підписане рештою учасників товариства.

Командитне товариство – це товариство, коли поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Існує також один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Спільне підприємство (СП) є найбільш поширеною організаційною формою підприємств з іноземними інвестиціями і створюються на засадах змішаної форми власності шляхом об’єднання майна українських та іноземних учасників. Іноземному інвестору належить лише частка статутного фонду. Як і всі інші форми господарювання СП мають як позитивні, так і негативні сторони. Серед позитивних можна навести такі:

- можливість використання передових світових технологій, прогресивних видів устаткування, матеріалів;

- акумулювання фінансових ресурсів;

- запозичення досвіду роботи іноземного партнера в галузі маркетингу, фінансів, менеджменту персоналу, організації виробництва тощо;

- здійснення інноваційної діяльності;

- використання господарських зв’язків українського партнера та його досвіду господарювання на українському ринку;

Негативні сторони СП:

- загальновизнане ставлення до СП як до ризикових підприємств з високим ступенем конфліктності між партнерами;

- прийняті на Україні вимоги до СП з іноземною інвестицією у вільноконвертованій валюті (ВКВ) у сфері розрахунків за використання державної власності, земля, а також за приватизацію даних об’єктів, як правило у ВКВ;