Сторінка
3

Звіт про виробничу практику на приватному підприємстві „ЛГМ”

Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

Індивідуальна звітність складається за показниками діяльності однієї юридичної особи.

Консолідована фінансова звітність - це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зовнішня бухгалтерська звітність (окрім бюджетних організацій) є відкритою для зацікавлених користувачів (інвесторів, банків, кредиторів, покупців тощо). В окремих випадках законодавством передбачено публікацію річної бухгалтерської звітності, зокрема, відкритих акціонерних товариств, банків та інших кредитних організацій (компаній), бірж, Інвестиційних та інших фондів, які створюються за рахунок власних коштів товариств і державних коштів (внесків).

Внутрішня звітність - встановлена наказом про облікову політику підприємства система взаємопов'язаних економічних показників, що характеризують результати діяльності підрозділів за певний проміжок часу (годину, добу, декаду, місяць, квартал, рік), її форми подання, види, зміст визначається безпосередньо господарюючими суб'єктами. Ця звітність не надається зовнішнім користувачам і її показники не підлягають оприлюдненню.

2.2 Фінансова звітність: призначення і принципи

В сучасних умовах господарювання для юридичних і фізичних осіб найбільш важливим є оцінка того, наскільки фінансово незалежним є об'єкт інвестування коштів; чи принесуть такі вкладення прибуток або ж інші вигоди їх власникам; чи зможуть розрахуватися за своїми боргами дебітори та протягом якого часу. Цей перелік можна ще довго продовжувати, але його особливістю залишатиметься потреба у інформації про фінансовий стан господарюючих суб'єктів.

Не є винятком і приватне підприємство ”ЛГМ”, показники, що дозволяють скласти уявлення про фінансовий стан підприємства, містяться у звітності, яку називають фінансовою. Це різновид бухгалтерської звітності.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства для прийняття ними відповідних рішень. Фінансова звітність складається на підставі облікових даних. Вона особлива тим, що поєднує у собі дані і бухгалтерського, і статистичного, і оперативного обліку. Саме тому цей вид звітності є основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства у вартісному вираженні. До того ж, фінансова звітність є зведенням показників, які характеризують можливість залучення інвестицій, якісний рівень управлінського персоналу, здатність акумулювання господарюючими суб'єктами грошових коштів. Інакше кажучи, фінансова звітність дозволяє оцінити можливість підприємства погасити кредиторську заборгованість перед постачальниками, з оплати праці тощо.

Крім зазначених вище вимог щодо обов'язкових даних, які повинна містити звітність для її розуміння користувачами, для фінансової звітності необхідна наявність інформації про:

· облікову політику підприємства та її зміни;

· консолідацію фінансових звітів окремих підприємств;

· (ліквідацію) окремих видів діяльності;

· виявлені помилки минулих звітних періодів та пов'язані з ними коригування;

· інформацію про здійснену переоцінку статей форм фінансової звітності;

· іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Відповідно до П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" період подання фінансової звітності не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року - календарного чи фінансового).

В Україні порядок складання фінансової звітності регулюється вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Загальні положення щодо порядку складання і подання фінансової звітності містить П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Відповідно до вимог названих нормативних документів для забезпечення якісних характеристик інформації, яка міститься у фінансовій звітності, під час її формування слід дотримуватися ряду принципів.

1. Принцип безперервності діяльності передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Тобто підприємство не має наміру чи потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності та залишатиметься таким і надалі (принаймні протягом наступного звітного періоду).

2.Принцип автономності підприємства, згідно з яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. У зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

3.Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

4. Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат,відповідно до якого для визначення фінансового результату звітного періоду доходи порівнюють з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в обліку та звітності на момент іх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати коштів. Завдяки

цьому, користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому, про ресурси, які повинні надійти в майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами управлінських рішень.

5. Принцип історичної (Фактичної) собівартості визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція тощо), оцінюються за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включаються витрати відповідно до переліку, затвердженого П(С)БО, який визначає принципи обліку певних активів.

6. Принцип обачності. Його використовують з метою уникнення невідповідності вартості майна та зобов'язань підприємства існуючим умовам господарювання.

7. Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.