Сторінка
4

Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів у сучасних умовах

Отже, виникнення платних вузів – це глибоко закономірне явище. Воно, з одного боку, породжене сучасною епохою: приватному сектору потрібна приватна освіта. З іншого боку, поява приватного сектору вищої освіти зумовлена тим станом внутрішньої кризи, у якому опинилися державні вузи.

Приватні вузи часто називають альтернативними. Ми не згодні з таким визначенням, бо альтернативність вбачають в оплаті навчання. Але елементи оплати все більше впроваджуються в життя державних вузів. Йдеться не тільки про контрактні умови, коли абітурієнт, котрий не пройшов за конкурсом, зараховується за контрактом, що передбачає плату за навчання. Є й інші платні послуги державних вузів: зараз обговорюється плата за повторне складання іспитів, додатко­ві заняття, які треба проводити з вини студентів тощо. У багатьох державних вузах створені платні факультети. В той же час є приватні вузи, в яких введені дуже жорсткі правила: додаткова оплата за пропущені (без поважних причин) учбові заняття, за повторне складання іспитів. Разом з тим деякі приватні вузи допомагають студентам, які добре вчаться, але не мають грошей, знайти спонсора або знімають частину оплати чи навіть надають право безоплатного навчання студентам-відмінни­кам. Отже, альтернативність, на нашу думку, не можна зводити до проблеми платності.

Ми вважаємо, що альтернативність мусить полягати в іншому. По – перше, приват­ні вузи пропонують такий вибір навчальних дисциплін, які не читаються в інших закладах. По-друге, альтернативність полягає у залученні до приватної вищої школи найбільш кваліфікованих викладачів. По-третє, приватні вузи неможливі без орієнтації на індивідуальні форми навчання. Тут непридатні групи по 30 осіб, лекцій­ні потоки по 150 студентів. І, нарешті, останнє за рахунком, а не за важливістю: в приватних вузах більш ніж де потрібна висока вимогливість як під час набору, так, і ще більше, під час навчання. Треба врахувати досить поширену психологічну установ­ку студентів приватного вузу: я ж заплатив, чого ще від мене вимагають? Тому, вважаємо, що прийом у ці вузи без іспитів, тільки за результатами співбесіди недоцільний. Сьогодні, як ми вже підкреслювали, багато приватних вузів перейшли до відбору абітурієнтів на конкурсних засадах.

Без виконання цих умов приватні вузи не тільки не стануть елітарними (а вони прагнуть цього), вони не зможуть конкурувати з державними.

Останнє зауваження щодо альтернативності стосується як приватних, так і дер­жав­них учбових закладів. Воно полягає у праві студента вибирати як дисципліну, так і викладача, тобто в широкому впровадженні так званих курсів за вибором. Тільки так можуть і державні, і приватні учбові заклади перетворитися на дійсно елітні вузи.

Підсумовуючи сказане, необхідно виділити такі, на наш погляд, досягнення у розвитку вищої приватної освіти в Україні. Перш за все, це створення широкої мережі навчальних закладів, яка розширила доступ молоді до освіти, можливості її професійного вибору. Це, безперечно, напрацювання значного науково-методичного досвіду шляхом оновлення вітчизняних методик та програм, вивчення зарубіжного досвіду та адаптації його в Україні; створення нових навчальних посібників викладачами та науковцями приватних вузів.

До досягнень небюджетної вищої школи треба віднести й набуття досвіду у менеджменті освіти за ринкових соціально-економічних умов, й залучення значних коштів вітчизняних та іноземних громадян до розвитку освіти.

Розвиток приватної освіти, на нашу думку, сприяє мобілізації наявного інтелектуального потенціалу суспільства на вирішення проблеми його збереження та розвитку. Це можливо завдяки створенню широкого поля для реалізації творчого наукового та педагогічного потенціалу професорсько – викладацького складу.

І головне: утвердження навчальних закладів недержавної форми власності є виявом демократизації суспільного буття в Україні, подолання монополії держави у сфері освіти.

Офіційне визнання приватної освіти виявляється не тільки в законодавчих та нормативних документах, але і в тому, що до управління вітчизняною освітою все частіше залучаються досвідчені представники небюджетної форми освіти, що, безумовно, буде сприяти удосконаленню всієї системи національної освіти в Україні.

Література:

1. Освіта (Україна XXI століття): Держ. нац. прогр. // Освіта. – 1993. – №44,45,46.

2. Стетар Дж. Оновлення та реформа вищої освіти: приватна вища освіта в Україні у 1991-1996 роки.

3. Higher Education Innovation and Reform: Ukrainian Privat Higher Education 1991-1996: [Монографія]. – К., 1996. – 32 с.