Сторінка
2

Колоноподібні сади

Старкетс — Starcats (Болеро х Елстар)

Сорт столового призначення.

Рано настає перше плодоношення, характеризується високою стабільною врожайністю. Яблука середнього розміру, масою 180 г, мають приємний кисло-солодкий смак, що нагадує смак сорту Елстар.

Помголд — Pomgold (Вальс-Теламон х Калаголден)

Сорт столового призначення.

Рано настає перше плодоношення, характеризується високою стабільною врожайністю. Яблука середнього розміру, масою 170 г, соковиті, ароматні з приємним кисло-солодким смаком.

Сорт стійкий проти парші та борошнистої роси.

Звичайно, є й стримуючі чинники створення великих промислових насаджень колоноподібних сортів.

Основний і найголовніший, мабуть, — високі витрати на посадковий матеріал. Нині, за вартості однорічного саджанця 4–5 євро та густоти посадки 8–10 тис. дерев на гектар, витрати тільки на садивний матеріал становитимуть 32–50 тис. євро, що в кілька разів перевищує витрати на закладання сучасного саду на карликовій підщепі.

Через незначний вегетативний ріст колоноподібного дерева кількість вічок, які можна взяти для окуліровки, досить обмежена. Сьогодні науковці дослідної станції розробляють технології вирощування посадкового матеріалу, які сприяли б швидкому розмноженню без використання технологій in-vitro.

Якщо найближчим часом вирощування садивного матеріалу, доступного за ціною, буде налагоджено, колоноподібні сади вже в наступному десятилітті можуть стати альтернативою для інтенсивних технологій вирощування яблук як на свіжий ринок, так і на промислову переробку.

Вибір ділянки та підготовка грунту під інтенсивний яблуневий сад

На відміну від культур польової сівозміни, інтенсивний плодовий сад закладають на період до 20 років, тому треба особливо ретельно підійти до вибору ділянки та передпосадкової підготовки грунту.

Найперше, потрібно визначитися з технологією, за якою вирощуватимете сад, вибрати сорти й підщепи.

Оптимальне місце для закладання плодового саду — це рівна чи з невеликим нахилом (до 2–3°) ділянка, яка має сприятливий водний режим та захищена від зимових вітрів. Потрібно уникати південної експозиції схилу, оскільки при цьому можливе значне пошкодження кори молодих дерев сонячними опіками, крім того, є підвищений ризик ушкодження цвіту весняними заморозками, бо дерева навесні рано розвиваються. Не бажано закладати сад у низинах та долинах, де можливий застій холодного повітря.

Глибина залягання грунтових вод для садків на карликових підщепах має бути не меншою 0,8 м — в іншому разі треба класти дренаж, а це важка й затратна робота.

Грунт під сад починають готувати за рік до запланованої посадки.

Основне завдання на цьому етапі — звільнення ділянки від бур’янів, підвищення вмісту основних елементів живлення та створення поверхневого шару з оптимальною структурою.

Під посадку плодового саду треба провести плантажну оранку на глибину 45–50 см, щоб створити оптимальний водно-повітряний режим кореневмісного шару, що особливо важливо для росту молодих дерев.

Якщо плантажну оранку здійснити неможливо, слід обмежитися глибокою оранкою плугом з грунтопоглиблювачем.

Після того як грунт осяде, проводять культивацію чи дискування. Решту сезону поле утримують під чорним паром — регулярні культивації сприяють зменшенню запасів насіння однорічних бур’янів у верхньому шарі грунту.

Восени проводять ще одну оранку звичайним плугом перпендикулярно до напрямку плантажної оранки. Під осінню оранку вносять органічні добрива в кількості 40–80 т/га, фосфорні та калійні мінеральні добрива —

P100-300K100-400 (залежно від результатів аналізу грунту).

Якщо органічних добрив немає, рекомендується утримувати грунт під сидеральним паром, висіваючи люпин чи гірчицю, з подальшим приорюванням їхньої зеленої маси. За використання на сидерат гірчиці чи інших хрестоцвітих культур підвищується доступність грунтового фосфору та деяких мікроелементів за рахунок кореневих виділень рослин, тому кількість мінерального фосфору для осіннього внесення можна дещо зменшити.

Навесні під передпосадкову культивацію вносять азотні добрива: близько 100 кг діючої речовини на гектар.

Вибір посадкового матеріалу для створення інтенсивного саду

Садивний матеріал — один із ключових елементів сучасних технологій вирощування плодово-ягідних культур. Багаторічні сади закладають на тривалий період, і якщо, вибираючи саджанці, припуститися помилки, виправити її буде складно, а інколи й зовсім неможливо.

Саджанець яблуні чи груші — складний біологічний організм, складові якого вирощують переважно вегетативним способом. Характеристика господарських показників плодоносного дерева визначатиметься типом підщепи, сортом та способом щеплення чи окуліровки.

Вегетативні клонові підщепи, які використовують для вирощування саджанців інтенсивних багаторічних насаджень виростити значно складніше й дорожче — рідко кому з городників вдається досягнути прийнятної якості. Навіть спеціалізовані підприємства та фермерські господарства, що багато років професійно займаються вирощуванням посадкового матеріалу, часто закупляють підщепи за кордоном.

Саджанець на такій вегетативній підщепі почне плодоносити через два-три роки після посадки (а дворічний клонований може дати перші плоди навіть у рік посадки). Для одного такого дерева, за відповідної форми крони, достатньо лише від 2–4 м2 (на підщепі М9) до 6–8 м2 (на підщепі ММ106). До того ж, невеликі розміри дерева значно полегшують догляд за садом, збір урожаю і забезпечують стабільно високі врожаї якісних плодів з одиниці площі. Звичайно, насадження на слабких підщепах потребують ретельного догляду, високої агротехніки, наявності зрошення й опори (особливо для карликів — саджанців на М9 і М26).

Купуючи саджанці, можна легко визначити, що використали як підщепу: сіянець чи вегетативно клонований саджанець — сіянець має чітко виражений стрижневий корінь, а коренева система вегетативної підщепи складається з великої кількості додаткових корінців, що відходять від частини стебла, яке міститься під землею. А от визначити за зовнішнім виглядом саджанця тип вегетативної підщепи (М9, ММ106, М26, 54118 чи ін.) важко навіть спеціалістові.

Якщо садивний матеріал вирощували за низького рівня агротехніки, придбані саджанці можуть стати джерелом хвороб для саду господаря. Деякі ознаки захворювань можна помітити одразу, а деякі проявляться лише під час відновлення вегетації.

Оскільки для вирощування саджанців використовують вегетативне розмноження, є загроза зараження їх вірусами та мікоплазмами.