Сторінка
6
На цьому етапі можна показати класу ілюстрований матеріал до теми урока, детально не аналізуючи його. Це викликаї емоційну реакцію дітей, настроюї їх на роботу.
Далі учні визначають самі загальні властивості предмета, зображення.
Вчитель ставить перед класом запитання: - Кого чи що зображаї маска?
Діти повинні зрозуміти, що будь-яка декоративна маска завжди ї зображення, хоч і дежу змінене, людського лиця, вигляду тварини, або їх змішування.
Якщо учні будуть затруднятись відповідати на запитання, вчитель повинен їм допомоги: показати зображення квітки, будинку, машини і запитати, чи можна їх перетворити в маску?
Далі вчитель показуї не стилізоване зображення звірів, лице ляльки. Діти встановлюють, що їх можна перетворити в маски.
- Чи можна на основі цих зображень получити декоративну маску, якщо зображуване виліпити з глини і розфарбувати? Це запитання підводить дітей до думки, що перш ніх стати декоративною маскою образ реального звіря або людського лиця повинен бути художньо перероблений. В дійсності таких людей і звірів не існуї, вони видумані.
Визначення індивідуальної форми маски та прийомів переробки реальних предметів в художній образ можна почати з запитання:
- Що художник змінюї в реальному людському лиці або у мордочці тварини, коли він створюї на цій основі декоративну маску?
Спочатку потрібно вислухаи декілька відповідей дітей. Вони звичайно вірні, але безсистемні.
Вчитель відмічаї правильність відповідей спостережливості учнів і пропонуї далі роздивитись це питання більш послідовно і детально.
- Що можна помітити в формі маски, якщо порівняти її, наприклад, з формою людського лиця?
Художник може не дуже змінювати форму лиця, перероблюючи його в маску, але частіше всього ця форма змінюїться і ускладнюїться, більш стаж видумкою художника.
Вчитель демонструї зразки, звертаючи особливу увагу дітей на характер та різновид їх форми.
- Чим візрізняються маски від своїх прототипів за кольором?
Вчитель ще раз демонструї зразок, коротко аналізуючи його розкраску.
Деякі маски достатньо лише показати, про деякі поговорити потрібно більш детально.
- Як художник змінюї риси дійсного лиця в масці?
Вчитель звертаї увагу, що взагалі риси лияця у виробі зберігаються, але по своїй формі вони сильно переробляються.
На витягнутому лиці, вони витягнуті, на широкому - широкі.
Крім цього, всі риси повинні бути стилізованими, так як всі вони грають роль ніби окремих деталей в загальному узорі.
В кінці бесіди потрібно дітям ще раз дати подивитися маски, потім вчитель прибираї їх, щоб у дітей не виникло бажання копіювати їх.
Така вступна бесіда даї дітям нові знання і приводять у систему їх уявлення, необхідні для виконання даної роботи.
Ніколи не потрібно перевантажувати бесіду даними, що не мають відношення до бесіди (завд.). Учні повинні засвоїти лише матеріал даного заняття, коло знань і розумінь.
Так, наприклад, на уроці ліплення ляльки недоречними будуть розмови про відношення до іграшок і дотримання порядку свого іграшкового куочка, про е, як їх роблять на заводі.
І навпаки, якщо розглядають витвір мистецтва.
Закінчуїться вступна бесіда вказівками, що відносяться до виконання роботи.
7.Організація практичної роботи дітей.
Після вступної бесіди учні переходять до практичної роботи. В обох різновидах занять вона має деякі загальні риси.
Всю роботу виконують на підкладній дошці. Глину зразуж закріплюють на підставці, та в процесі ліплення виріб постійно повертають разом з дошкою різними боками до виконавця.
На перших порах потрібно постійно нагадувати учням, щоб в ході урока вони повертали дошку декілька разів, так як виконуваний виріб об‘ємний і повинен добре виглядати з різних сторін.
Всю практичну роботу як з натури так і по уяві діти здійснюють самостійно, не під диктовку.
Умовно цей період можна ділити на декілька єтапів:
1. закріплення глини на підставці;
2. передача загальної будови предмета;
3. уточнення загальної будови;
4. проробка основних деталей;
5. проробка другорядних деталей (за необхідністью) обробка поверхні виробу.
Така послідовність в ліпленні є загальною для всіх занятть. Учні повинні засвоїти її як правило і завжди користуватись ним.
Для кращого запом‘ятовування рекомендується перед початком практичної роботи повторити послідовність етапів, що буде для дітей своєрідною пам‘яткою. В процесі роботи по виконанню виробу на перших трьох етапах вчитель перевіряє фронтально у всього класу.
Далі коли діти достатньо добре навчаться дотримуватись етапів ліплення, від такої перевірки можна відмовитись. Але на перших порах вона необхідна, так як змушує учнів робити обмірковано. Без керування вони намагаються якомого скоріше передати зацікавівші їх деталі (часто не суттєві) і пропускають основні.
В результаті робота не виходить.
Це загальні вимоги до керівництва практичною роботою в обох видах занятть, але в кожному з них є свої особливості.
На уроках ліплення з натури.
Керівництво з боку вчителя більш загальне, особливо з початку роботи весь клас виконує одну модель, тому вчителю легше слідкувати, на скільки виріб кожного учня відповідає задумці (натурі), і таким чином легше навчати прийомам ліплення. Після того, як вчитель переконався, що всі учні правильно почали роботу, в основному передпли конструкцію і пропорцію моделі, він надає їм в більшій мірі самостійність, прибігаючи в основному до індивідуальної допомоги. Причому необхідно постійно спонукати дітей до сприйняття предмета.
Справа в тому, що учні в молодшіх класах не вміють виконувати виріб з натури.
Модель може стояти у них перед очами цілий урок, але в процесі ліплення вони, як правило, зовсім не свертають на неї уваги, та фактично виконують по уявленню.
Як би добре не було організоване сприйняття натури у вступній бесіді, для дійсного її сприйняття і відтворення цього достатньо тільки професійному художнику з добре розвиненою зоровою пам‘яттю. Молодший школяр після первинного сприйняття дістає лише самі загальні уявлення про предмет, котре необхідно поглиблювати, уточнювати вже по мірі його відтворення, інакше виріб виходить схематичним або навпаки, перенавантажений деталями, котрі діти часто домислюють.
Завантажити реферат